GAME-OVER

_{- Що ж робити? — розгублено сказав Чипсет. Він підскочив до комп’ютера й пробігся по клавішах тонкими спритними пальцями. Пролунав сигнал мультимедійного зв’язку, і на екрані, який, як звичайно, виник посередині кімнати, з’явився Великий Процесор. Цього разу глава всього Заекрання був у строгому чорному шкіряному піджаку, одягненому на таку ж чорну футболку, і в жовтогарячій краватці, зав’язаній прямо на шию. На краватці в’яззю було вишито «Відвали!».}

_{- Ну? — вимогливо запитав він. — Що в тебе знову трапилося? А, це ти, Чипсете!}

_{Кількома словами Чипсет змалював ситуацію.}

_{- А що Гірея?}

_{- Двері вибивають! Чуєте?}

_{- А лежить хто?}

_{- Один із заекранників… Рикпет, він поранений у плече. Отямився на хвилинку, сказав, щоб кицьку шукали, і знову знепритомнів.}

_{- Щоб кицьку шукали, кажете? — Процесор на кілька секунд відвернувся, і було чутно, як зашелестіли клавіші на клавіатурі.}

_{Удари у двері тривали, і барикада знову почала піддаватися.}

_{- Ви ще тут? Шукайте кицьку! Кицьку шукайте на…}

_{У цей час по екрану, на якому Великий Процесор продовжував іще щось кричати, побігли смуги, почулися хрипи, і зображення зникло.}

_{- Гірея перешкоди включила! Де вона комп’ютер знайшла? Як до мережі підключилася? Яка кицька? Де її шукати?}

_{Шана, яка до цього допомагала хлопчикам, раптом замислилася.}

_{- Кицька… Ксюха… Хлопці, але ж портрета біля компа не було!.. Слово честі!}

_{- Причому тут це… Ксюха? Який портрет?}

_{- Агов, Шано, ти випадково того… не того? Спочатку Рик з якоюсь кицькою, потім цей клоун з телевізора про те ж, тепер ти про портрет… Ви, цей то, як його… від переживань випадково не схибнулися?}

_{Але Шана вже його не слухала. Вона швидким кроком ішла вздовж моніторів, уважно розглядаючи включені екрани.}

_{Щілина у дверях настільки розширилася, що хтось із глюків вставив у неї автомат і дав довгу чергу. На щастя, щілина була не досить широка і прицілитися було неможливо, тому ніякої шкоди автоматна черга не завдала.}

_{- Я знайшла! Хлопці, я знайшла! Ось вона, Ксюха! Ксюшенька!}

_{Кадим кинувся до монітора, біля якого стрибала від радості Шана. Він побачив на екрані частину зовсім незнайомої кімнати. На столі, прямо навпроти екрана, стояла чудова фотографія кицьки Ксюхи. Ця фотографія висіла на стінці поруч із компом у кімнаті Рика. Але як вона опинилася тут? І що це за кімната?}

_{- Хто це? — здивовано запитав Чипсет.}

_{- Кицька! Шерше ля кицьку! — захоплено репетував Кадим. — Ми її знайшли! Васло, допомагай!}