Читаем GAME-OVER полностью

Уся компанія вирушила за Чипсетом. Вхід у відеокарту виявився зовсім поруч, через одну кімнату. Трохи помучившись із кришкою, відкрили нарешті досить широкий прохід у трубу. Першим спробував залізти сухорлявий і гнучкий Кадим.

- Нічого! — долетів до всіх за кілька хвилин гучний голос. — Можна йти, тільки дуже зігнувшись. Заздалегідь співчуваю Васлі… З його габаритами це буде важкувато! — і друзі почули приглушений сміх Кадима.

Незабаром труба розширилася, і всі з великим задоволенням випросталися. Васла потирав затерплий поперек.

- Бісові віники… Це… боляче, хай йому грець!

Ще кілька хвилин — і вони вислизнули з труби в якійсь кімнаті палацу. Замовкли прислухаючись. Стояла мертва тиша. Рик обережно виглянув у коридор.

- Гайда! — він махнув рукою. Усі вийшли. Чипсет огледівся.

- Нам туди, — він показав рукою ліворуч. Ішли мовчки, хоча нікого не було видно й нічого не чутно. Хвилин п’ятнадцять швидкої ходи, два повороти, і нарешті мандрівники прийшли до нешироких сходів.

- Ну що ж, наберіться терпіння, зараз пішки на дев’ятнадцятий поверх.

- А цього… ліфта немає? — жалібно запитав Васла.

- Є, але не працює. Якщо тебе це хоч трохи заспокоїть, ВП теж пішки ходити не любить, усе більше ліфтом, а я думаю, що спорт — це здоров’я й краса!

Спочатку піднімалися швидко, стрибаючи через сходинку, але після п’ятого поверху Васла почав важко сопіти, потім засопіли й інші. Тільки Чипсет ішов легко й вільно, немов рівною підлогою коридору.

- Бачте, що буває від нестачі руху, — повчально сказав він.

- Гіпо… дина… мія… — переривчасто вимовив мудроване слово Кадим.

- От-от… Треба, хлопчики, більше рухатися, а не сидіти цілими днями за комп’ютером.

- Якщо… б ми… ось так… — гуркіт, який пролунав десь далеко внизу, змусив друзів припинити дискусію.

- Що це? — пошепки запитав Васла, якому сходи далися найважче.

Немов у відповідь, знизу пролунало страшне, незважаючи на проміжні поверхи, ревіння.

- Циклоп! Хлопці, це циклоп! Як він тут опинився? Що йому треба?

Нарешті доповзли до дев’ятнадцятого поверху. За кілька хвилин зайшли до колишніх покоїв ВП. Просторою кімнатою немовби промчав ураган — меблі поламані й перекинуті, кілька розбитих і розкиданих комп’ютерів, обривки дротів. Уважно оглянули, що можна, але даремно. Уже зібралися було йти, коли Рик зупинився.

- Почекайте, — попросив він товаришів. Він підняв з підлоги розбитий системний блок одного з комп’ютерів і уважно оглянув. М’яті боки, розбитий дисковод, розплющені на задній панелі порти.

- Викрутку б…

Перейти на страницу:

Похожие книги