GAME-OVER

_{- Шана?! — здивовано й стривожено скрикнула чарівниця. — Ось кого я найменше хотіла б тут бачити! Відповідай, як ти тут опинилася?}

_{Гірея допитувала її в невеликій кімнаті. За чарівницею стояла охорона — два глюки.}

_{- Відповідай, мерзенне дівчисько! Де твої друзі? Вони разом з тобою? Де вони ховаються?}

_{«Нічого не скажу, — вирішила про себе дівчинка, — нехай навіть на шматочки ріже».}

_{Накричавшись удосталь і не одержавши ніякої відповіді, чарівниця люто грюкнула дверима, кинувши на прощання:}

_{- Почекай, усе розповіси, ти собі навіть не уявляєш, що я тобі приготую!}

_{Шана залишилася одна. Думки були сумними. Полон — штука невесела… У дверях вискнув замок, і в кімнату зайшли два глюки з автоматами.}

_{- Уперед! — кинув один із них і показав на двері. Коридор, яким її вели під конвоєм, був майже порожній.}

_{«Де ж уся ця погань, яка нападала на нас?» — подумала дівчина.}

_{Жодної бабки, жодного глюка, а тим більше верблюда — нікого. Уважно розглядаючи все, повз що вони проходили, Шана помітила одну особливість. Рівномірно, уздовж обох стінок коридору, стояли грибки. Вона точно пам’ятала, що наїнших рівнях грибки вздовж стін не стояли. Може, у цьому й криється таємниця неприступності п’ятого рівня?}

_{- Стояти! — глюк відчинив двері, другий солдат підштовхнув її в спину: — Швидше!}

_{Шана з першого ж погляду уяснила, що потрапила в секретний штаб. Він дуже нагадував кабінет Гіреї в замку, тільки був більшим. Уздовж двох стін стояли кілька рядів моніторів. Усі вони працювали. Уздовж однієї стіни розмістилося понад десяток грибків. Біля четвертої стіни стояв величезний стіл і у великому кріслі сиділа сама чарівниця.}

_{- Ну що, подружко? — уїдливо запитала вона. — Намилувалася? Даю тобі останній шанс. Будеш говорити?}

_{Шана скрипнула міцно стиснутими зубами.}

_{- Виходить, говорити ми явно не бажаємо? Шкода. Зв’язати їй руки! — скомандувала вона охороні. — Не так, бельбаси! Руки мають бути спереду…}

_{Глюки силоміць склали руки дівчинки і міцно зв’язали.}

_{- Дуже добре! — чаклунка встала з крісла, не поспішаючи підійшла до дівчинки й подивилася їй в очі.}

_{- Ти добре подумай! Те, що я з тобою зараз зроблю, варте, щоб добре подумати, повір мені! Ну?}

_{Шана мовчала.}

_{- Підведіть її до перетворювача! Ні, не до того, а до мого, там, де дзеркало. Чудово! А тепер покладіть її долоні на перетворювач і прив’яжіть.}

_{Шана почала запекло пручатися, розуміючи, що саме зараз і почнеться те найстрашніше, чим загрожувала їй Гірея. Але руки її були міцно прив’язані до грибка. Вона подивилася на себе в дзеркало.}