GAME-OVER

_{Чипсет, який з цікавістю спостерігав за Риком, мовчки витяг з нагрудної кишені викрутку. Рик зняв бічну кришку.}

_{- Ха! — сказав він, від’єднуючи вінчестер від покрученого корпусу. — А винт цілий! Тут, може, щось корисне? — звернувся він до Чипсета.}

_{- Звичайно! Це ж комп’ютери ВП. Тут має бути безліч усяких програм.}

_{Перевірили вінчестери на інших розбитих комп’ютерах. Крім уже знайденого, знайшли ще один цілий. Обережно замотали обидві знахідки в ганчірки.}

_{- Не дарма Васла мучився! — задоволено сказав Рик. — Гайда назад!}

_{Але коли вийшли на сходи, знизу почулися важкі кроки. Це сходами піднімався циклоп. Чипсет зорієнтувався миттєво.}

_{- За мною! — крикнув він друзям і потягнув їх у бічний коридорчик. Після кількох поворотів вони вибігли на вузеньку драбинку.}

_{- Чорний хід! — прокричав Чипсет.}

_{Бігти униз — не те, що нагору, скотилися за кілька хвилин. По широкому коридору щодуху помчали до виходу.}

_{- Стійте!}

_{Друзі зупинилися напроти кімнати з табличкою ТІ 107.}

_{- Рідні стіни! Ну як не зайти?}

_{Забігли в кімнату. Перше, що впало в око, — кімната зовсім не постраждала. Усе ціле. Навіть каструля з макаронами після їхньої пам’ятної вечері — і та стояла на столі. Дивно, але макарони були як свіжі: білі й чисті. Чи то консерванти в них додавалися, чи то час у Заекранні спливав по-особливому. Рик, помітивши цей не зовсім звичайний стан макаронів, яким належало вкритися цвіллю, був упевнений в іншому. Вони не раз обговорювали з хлопцями цей феномен: як так, сидять у Заекранні по багато днів, а коли повертаються додому, то виявляється, що часу минуло всього кілька хвилин чи навіть секунд.}

_{Біля далекої стіни Чипсет помітив чотири зовсім цілі грибки.}

_{- О! — Чипсет задоволено усміхнувся. — А я там мучуся.}

_{Не витрачаючи ні хвилини, він підскочив до одного грибка, акуратно витяг із гнізда рознімач і від’єднав засувки, які фіксували грибок на підставці. І тут у коридорі почувся грюкіт важких кроків.}

_{- Циклоп!}

_{Бігти було нікуди.}

_{- Під ліжка!}

_{Схованка поганенька, але іншої не було. Рик стискав автомат, готовий відкрити вогонь, якщо комусь із друзів загрожуватиме небезпека. Під іншим ліжком Чипсет обнімав дорогоцінний грибок, під третім, накривши грудьми згорток з вінчестерами, лежав Кадим. А під четвертим, намагаючись утиснутися в стінку, тримаючи, немов гранату, пляшку з водою в одній руці, а великий ніж у другій, причаївся Васла.}

_{Двері в кімнату вилетіли зі страшним тріском.}