Гаррі Поттер і орден Фенікса

Він з сумнівом подивився на Гаррі, підводячи його до ліжка. Гаррі невпевнено кивнув головою і повалився на подушки. Все його тіло нестерпно ломило після стількох сьогоднішніх падінь на підлогу, а в шрамі й далі відчувався пекучий біль. Гаррі не міг позбутися відчуття, що його перше зіткнення з блокологією не посилило, а скоріше послабило опірність його розуму. А ще він з величезною тривогою думав, що ж такого могло статися, що Лорд Волдеморт відчув себе найщасливішим за всі останні чотирнадцять років.

— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТИЙ — Загнаний жук

Уже наступний ранок приніс відповідь на Гарріне запитання. Коли прибув Герміонин "Щоденний віщун", вона розгладила його, глянула на першу шпальту і так зойкнула, що всі поблизу озирнулися.

— Що? — в один голос запитали Гаррі з Роном.

Замість відповіді вона розклала газету перед ними на столі і вказала на десять чорно-білих фотографій на першій сторінці, на яких були обличчя дев'ятьох чаклунів і однієї відьми. Дехто з них глумливо посміхався, а інші зухвало тарабанили пальцями по рамках своїх знімків. Кожне фото супроводжувалося текстом з ім'ям злочинця та описом злочину, за який його було ув'язнено в Азкабані.

"Антонін Дологов, — було написано під знімком чаклуна з довгим блідим і перекривленим обличчям, що глузливо дивився на Гаррі, — засуджений за брутальне вбивство Ґідеона й Фабіана Преветів".

"Елджернон Руквуд, — так звали поцяткованого віспою чоловіка з масним волоссям, що втомлено притулився до краю фотографії, — засуджений за видачу таємниць Міністерства магії Тому-Кого-Не-Можна-Називати".

Але Гаррі не відводив очей від фотографії відьми. Він одразу, щойно побачив цю сторінку, звернув увагу на її обличчя. Мала вона довге чорне волосся, що на знімку було безладно розпатлане, хоч він пам'ятав його охайним, густим і блискучим. Дивилася на нього очима з важкими повіками, а на її тонких вустах вигравала зухвала і презирлива посмішка. Як і Сіріус, вона ще зберігала рештки привабливості, хоч від її колишньої краси — мабуть, завдяки Азкабану — уже мало що залишилося.

"Белатриса Лестранж, засуджена за катування й доведення до цілковитого безумства Френка та Аліси Лонґботомів".

Герміона штурхнула Гаррі під ребро й показала на заголовок над фотографіями, на який Гаррі не звернув уваги зосередившись на Белатрисі.

МАСОВА ВТЕЧА З АЗКАБАНУ

МІНІСТЕРСТВО ПОБОЮЄТЬСЯ, ЩО ДАВНІ СМЕРТЕ ЖЕРИ

ГУРТУЮТЬСЯ ДОВКОЛА БЛЕКА

— Блека? — голосно перепитав Гаррі. — Ідіо...

— Цссс! — розпачливо засичала Герміона. — Не кричи... спочатку прочитай!

"Учора вночі Міністерство магії повідомило про масову втечу з Азкабану.

У розмові з журналістами, що відбулася в кабінеті міністра магії Корнеліуса Фаджа, пан міністр підтвердив, що вчора ввечері сталася втеча десяти особливо небезпечних в'язнів і що він уже повідомив маґлівського прем'єр-міністра про серйозну загрозу з боку цих осіб.

— На превеликий жаль, ми опинилися в тій самій ситуації, що й два з половиною роки тому, коли втік убивця Сіріус Блек, — сказав містер Фадж. — Ми також переконані, що ці дві події взаємопов'язані. Втеча такого масштабу не могла відбутися без зовнішнього сприяння, а ми повинні пам'ятати, що Блек, якому вперше в історії Азкабану вдалося звідти втекти, ідеально підходить на роль підбурювача, який ділиться з іншими своїм досвідом. На нашу думку, ці злочинці, серед яких є й Блекова двоюрідна сестра Белатриса Лестранж, об'єдналися довкола свого лідера Блека. Проте ми докладаємо максимум зусиль, щоб упіймати злочинців, і просимо магічну громаду зберігати пильність та обережність. У жодному разі не можна навіть наближатися до когось із цих осіб".

— От тобі й маєш, Гаррі, — сказав приголомшений Рон. — Он чому він учора був такий щасливий.

— Мені це не вкладається в голові, — обурився Гаррі. — як може Фадж звинувачувати у втечі Сіріуса?