Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

— Ґобліни теж не діляться таємницями своїх чарів, — не вгавав Рон. — Ви ж не розказуєте нам, як робити мечі і обладунки. Ґобліни роблять з металами таке, що чаклунам і не снилося…

— Не має значення, — зупинив його Гаррі, помітивши, що Ґрипхукове лице змінило колір. —Тут не йдеться про протистояння між чаклунами й ґоблінами або якимись іншими магічними істотами…

Ґрипхук огидно реготнув.

— А от і ні, бо йдеться саме про це! Темний Лорд стає дедалі могутніший, а це означає, що ваша раса ще більше вивищиться над моєю! "Ґрінґотс" потрапив у руки чаклунів, ельфів—домовиків ріжуть, як худобу, а хто з паличконосців протестує?

— Ми! — вигукнула Герміона. Вона випросталася, очі її заблищали. — Ми протестуємо! І на мене полюють так само, як на будь—якого ґобліна чи ельфа, Ґрипхуче! Бо я бруднокровка!

— Не кажи так на себе… — пробурмотів Рон.

— Чому не казати? — заперечила Герміона. — Я бруднокровка, і я цим пишаюся! За нового режиму моє становище не краще, ніж твоє, Ґрипхуче! Це ж мене катували у Мелфоїв!

Говорячи, вона відхилила комір халата, щоб показати тонкий поріз на горлі, завданий Белатрисою — яскраво червоний на тлі білої шкіри.

— А ти знав, що це Гаррі звільнив Добі? —запитала вона. — Ти знав, що ми кілька років боролися за визволення ельфів?— Рон ніяково засовався на поручні Герміониного крісла. — Ніхто не бажає здолати Відомо—Кого більше, ніж ми, Ґрипхуче!

Ґоблін дивився на Герміону з не меншим подивом, ніж перед тим на Гаррі.

— Що саме ти шукаєш у сейфі Лестранжів? — запитав він раптом. — Меч, який там лежить, підроблений. Справжній — оцей. — Він обвів їх по черзі поглядом. — Думаю, ви це вже знаєте. Ви ж самі попросили, щоб я збрехав.

— Але ж у цьому сейфі лежить не тільки підроблений меч? —запитав Гаррі. — Може, ти там бачив ще щось?

Серце калатало ще дужче. Він подвоїв зусилля, щоб ігнорувати посіпування шраму.

Ґоблін знову накрутив борідку на палець.

— Наші закони забороняють розкривати таємниці "Ґрінґотсу". Ми охоронці казкових скарбів. Ми з повагою стави мося до предметів, відданих під нашу опіку, багато з яких були виготовлені нашими руками.

Ґоблін погладив меч, а його чорні очі блукали від Гаррі до Герміони, від Герміони до Рона і знову до Гаррі. —Такий юний, — сказав він врешті, — а ворогів так багато.

— То ти нам допоможеш? — запитав Гаррі. — Без допомоги ґобліна ми туди не проникнемо. Ти — наша єдина надія.

— Я… про це подумаю, — сказав Ґрипхук дратівливо.

— Але… —обурився було Рон, та Герміона штурхнула його

під ребро.

— Дякую, — сказав Гаррі.

Ґоблін схилив велику опуклу голову й кілька разів зігнув—розігнув свої короткі ноги.

— Думаю, — сказав він, демонстративно влягаючись на ліжку Білла й Флер, — що косторіст уже своє зробив. Нарешті зможу спати. Вибачайте…

— Так, звичайно, —сказав Гаррі, та перш ніж вийти з кімнати, нахилився й забрав Ґрифіндорів меч, що лежав біля ґобліна. Ґрипхук не протестував, але Гаррі здалося, що він помітив обурення в ґоблінових очах, коли зачиняв за собою двері.

— Малий прищ, — прошепотів Рон. — Йому подобається тримати нас у непевності.

— Гаррі, — зашепотіла Герміона, відводячи хлопців далі від дверей, на саму середину темного тісного сходового майданчика, — чи я правильно тебе зрозуміла? Ти хочеш сказати, що в сейфі Лестранжів лежить горокракс?

— Так, — підтвердив Гаррі. — Белатриса так злякалася, коли подумала, що ми туди проникли. Була сама не своя. Чому? Що ми могли там побачити, що ще могли звідти забрати? Вона до смерті боялась, що Відомо—Хто довідається, що ми те щось забрали.

— Я думав, що ми шукаємо місця, у яких побував Відомо—Хто, де він здійснив щось важливе, — розгублено запитав Рон. — Хіба ж він бував у сейфі Лестранжів?

— Не знаю, чи він бував у "Ґрінґотсі", — відповів Гаррі. — У юності він не міг зберігати там золото, бо йому ніхто нічого у спадок не залишив. Хоча, коли він уперше побував на Алеї Діаґон, то міг бачити банк, принаймні, зовні.

Шрам засіпався, але Гаррі не звертав на це уваги. Він хотів, щоб Рон і Герміона зрозуміли все про "Ґрінґотс", перш ніж починати розмову з Олівандером.

— Думаю, що він заздрив усім, хто мав ключі до ґрінґотських сейфів. Думаю, що для нього це була ознака причет ності до світу чаклунів. І ще не забувайте, що він довіряв Белатрисі та її чоловікові. Це були найвідданіші його слуги аж до його падіння. А коли він зник, вони скрізь його шукали. Я сам чув, як він сказав це тієї ночі, коли повернувся.

Гаррі потер шрам.

— Навряд чи він сказав Белатрисі, що то горокракс. Він не розкрив Луціусу Мелфою правди про свій щоденник. Можливо, він пояснив їй, що це річ, яку він високо цінує, і попросив заховати в сейф. Геґрід казав, що в цілому світі немає надійнішого місця, щоб там щось зберігати… крім Гоґвортсу.

Коли Гаррі закінчив, Рон похитав головою.

— Ти так добре його розумієш.

— Тільки частково, — заперечив Гаррі. — Частково… Та краще б я хоч би настільки розумів Дамблдора. Втім, побачимо. Йдемо… тепер Олівандер.

Рон і Герміона, спантеличені і вражені почутим, пішли за ним до дверей навпроти спальні Білла і Флер. Гаррі постукав.