Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

— Не за гроші, — заперечив Ґрипхук. — Гроші я маю. Його чорні очі заблищали; вони були зовсім без білків.

— Я хочу меч. Меч Ґодрика Ґрифіндора. Настрій у Гаррі різко впав.

— Це неможливо, — заявив він. — Вибач.

— Тоді, —м'яко сказав ґоблін, — виникають труднощі.

— Ми можемо дати тобі щось інше, — гаряче обізвався Рон. —Там, у Лестранжів, мабуть, повно всякого добра, ти собі вибереш, що захочеш.

Такого не треба було казати. Ґрипхук спалахнув.

— Я не злодій, хлопче! Я не зазіхаю на скарби, на які не маю права!

— Але ж меч —наш…

— Не ваш, — заперечив ґоблін.

— Ми ґрифіндорці, а він належав Ґодрику Ґрифіндору…

— А кому він належав до Ґрифіндора? — запитав ґоблін і випростався.

— Нікому,—відповів Рон,—він був виготовлений для нього.

— ні! —сердито вигукнув ґоблін, показуючи довгим пальцем на Рона. — Знову ця чаклунська зарозумілість! Цей меч належав Раґнукові Першому, а Ґодрик Ґрифіндор у нього вкрав! Це наш загублений скарб, шедевр ґоблінського мистецтва! Він належить ґоблінам! Меч — це плата за мою послугу! Погоджуйтесь, або як хочете! — погляд ґобліна палав гнівом.

Раррі зиркнув на друзів і сказав:

— Ґрипхук, нам треба порадитись, якщо ти не проти. Зачекаєш кілька хвилин?

Ґоблін похмуро кивнув головою.

У порожній вітальні Гаррі, насупившись і міркуючи, як бути, підійшов до каміна. Рон у нього за спиною сказав: —Та він насміхається. Ми не можемо віддати меч.

— Це правда? — запитав Гаррі в Герміони. — Ґрифіндор і справді його вкрав?

— Не знаю, — розгублено зізналася вона. —У чаклунській історії нерідко дуже побіжно згадується про ті прикрощі, що їх чаклуни завдавали іншим магічним расам, але я не пригадую жодного натяку на те, що Ґрифіндор украв меч.

— Це ще одна ґоблінська байка, — сказав Рон, — з тих, де чаклуни завжди ґоблінів дурять. Наше щастя, що він не вимагає віддати йому чарівні палички.

— Роне, ґобліни мають усі підстави недолюблювати чаклунів — сказала Герміона. — У минулому з ними поводилися досить жорстоко.

— Та ґобліни теж не пухнасті кролики, —заперечив Рон. — Вони повбивали море наших. Вони теж не гребували нічим.

— Якщо ми почнемо сперечатися з Ґрипхуком, чия раса лицемірніша й жорстокіша, то він тим паче не захоче нам допомагати!

Запала тиша, бо друзі думали, як знайти вихід з цієї ситуації. Гаррі глянув у вікно на могилу Добі. Луна щойно поставила біля надгробка гілочку лаванди в слоїку з—під варення.

— Слухайте, — обізвався Рон, і Гаррі подивився на нього, — а якщо так: кажемо Ґрипхукові, що меч нам потрібен аж до самого сейфа, а там ми його віддамо. А в сейфі лежить підробка! Ми поміняємо мечі місцями й віддамо йому підробку.

— Роне, та ж він їх розрізнить краще за нас! — вигукнула Герміона. — Це ж саме він зрозумів, що сталася підміна мечів!

— Та поки до нього дійде, ми ноги в руки — і прощай ґоблін—воблін…

Він не витримав погляду, яким його зміряла Герміона.

— Це, — неголосно мовила вона, — просто підло. Попросити, щоб він допоміг, а потім ошукати? І ти ще дивуєшся, Роне, чому ґобліни не люблять чаклунів?

Ронові вуха почервоніли.

— Добре—добре! Я просто так собі подумав! А ти що скажеш?

— Треба запропонувати йому щось інше, не менш коштовне.

— Чудово. Зараз піду й принесу ще один старовинний меч ґоблінської роботи, а ти його гарно загорни в подарунковий папір.

І знову всі замовкли. Гаррі був переконаний, що ґоблін не погодиться ні на що інше, крім меча, навіть якби вони й мали щось не менш коштовне. Але ж цей меч — їхня єдина й незамінна зброя проти горокраксів.

Він на мить заплющив очі й прислухався до шуму моря. Думка, що Ґрифіндор міг украсти меча, була йому неприємна. Він завжди пишався тим, що ґрифіндорець. Ґрифіндор захищав маґлородців, це він зітнувся у двобої з любителем чистокровних Слизерином…

— Може, він бреше, цей Ґрипхук, — знову розплющив очі Гаррі. — Може, Ґрифіндор не брав меча. Як нам знати, що саме ґоблінова версія історії правдива?

— А яка тобі різниця? —здивувалася Герміона.

— Буде легше на душі, — відповів Гаррі.

Він глибоко вдихнув.

— Ми йому скажемо, що віддамо меча після того, як він нам допоможе проникнути в сейф… але постараємося не уточняти, коли саме він його отримає.

Ронове обличчя розпливлося в усмішці. Герміона, однак, дивилася з тривогою.

— Гаррі, не можна…

— Він його отримає, — вів далі Гаррі, — коли ми знищимо всі горокракси. Я все зроблю, щоб меч був у нього. Я дотримаю слова.

— Це може тривати роками! — сказала Герміона.

— Я це розумію, а йому знати не конче. Я йому не бреха тиму… по суті.

Гаррі зустрів її погляд з викликом — і водночас з соромом. Пригадалися слова, викарбувані над брамою Нурменґарда: "Для загального блага". Відкинув цю думку геть. Хіба є інший

вихід?

— Мені це не подобається, — сказала Герміона.

— Мені теж не дуже, — визнав Гаррі.

— А я вважаю, що це геніально, — знову скочив на ноги Рон. — Пішли йому скажемо.