Гумор та сатира. Збірка

Педорине горе

…Чтобы войти в семью передовых европейских стран, Украина должна отказаться от устаревших терминов «отец» и «мать», заменив их на «родитель № 1» и «родитель № 2». Кроме того, однополые супруги должны получить возможность усыновлять и удочерять украинских детей.

З демократичної преси

Звали дівчинку Педора,
Та не в тому її горе —
Матір кликала вона.
Раптом з темного вікна,
Наче привид чи кошмар,
Дядько Єврокомісар,
А із ним ще два дядьки.
— Кіндер! Ось твої батьки!
Плаче дівчинка Педора,
Кличе маму, та на горе
Їй гукають «Вас іст дас?»
«Перший батько» — педераст,
«Другий батько» — підарас…

З циклу "Кошмари"

Мені приснився дивний сон:
Що я — дитинка, граюся в садку,
І раптом виникає Фаріон…

Блакитний кошмар

Мені аж страшно уявляти,
Що стане в рідному краю,
Коли «блакитні» ті хлоп’ята
Навчать неправильно кохатись
Вкраїну милую мою.
Як бригадир Петро, рум’яний,
Зробивши «хімію» як бля,
Піде в колготочки убраний,
В гаю чекати Василя.
А той Василь листа напише:
«Петрусю, кицю, так би з’їв
Твої порепанії ніжки…»
А жінки, жінки, горе їм!
Живуть затурканії, тихо,
Ніхто їх вже не пригорне,
А головне, а головне —
Дітей не буде з того лиха,
І обезлюдніє наш край.
Не дай нам, Господи, не дай…

Блакитний кошмар-2

Я став боятись слова «друг».
Бо стільки підорів навкруг…

Щоденник відомого

Вранці у Путіна Вови
У страшних муках померла корова.
Вдень у Діми Медведєва
Сталась глибока лічна трагедія.
Під вечір біля Спаської вежі Кремля
Розверзлась земля,
І звідти вилізла гігантська тля.
День пройшов ОК.
Заснув щасливий. Тягнибок.

Братам-публіцистам

Я написав глибокую статтю,
Що ми обрали неправильну путю.
І показав у тій статті
Народу гарнії путі.
Та ворог каже мені: "Тю!
В труні я бачив ту статтю!"
І, маючи негарне на меті,
Став кликати народ на хибнії путі.
До столу кинувсь я миттю,
І написав іще статтю.
Іще стаття! Іще стаття!
Так все життя! Так все життя!
Як Робін Гуд! Як Прометей!
І ворог слабнув від моїх статей.
І якось у одній статті
Він захлинувсь, як у смітті.
У боротьбі за світле майбуття
Найперша зброя — це стаття.

Дума про ГеМеО

Яке, пробачте люди, чмо
Придумало оте ГЕМО?
От вчора: я і кум
П’ємо, І щось таке собі їмо,
І раптом те, що ми їмо,
Заворушилось і само
До рота лізе…
— Хто ти?!
— ГМО. —
І в очі дивиться!
Не мо
Сказати, що відчув я!
А тільки глянув у трюмо —
Бліді із кумом сидимо
І щось белькочемо ледь чутно:
— МамО, кумО, не поняв я того юмО…
Тих треба гнати від керма,
Хто продає народу ГМА!

Краєвид