Гумор та сатира. Збірка

На березі Славути,
Як той міфічний Пан,
У «Рібоки» обутий
Сидів козак Степан.
Ковтнувши «Пепсі-коли»
І мріючи про «лав»,
Він кульку «Стиморолу»
Із рота випускав.
А поруч десь Галина,
Що в ранчо з ним жиє,
Лежить і вже годину
Гамбургера жує.
А діти рано вранці,
Іще серед імли,
Поклавши «Снікерс» в ранці,
До коледжу пішли.
Старенький дід на ганок
Виходить в кімоно,
І знов про лесбіянок
Він дивиться кіно.
А баба: «Гоу з хати!
Бо стрелю, в решті решт!»
Та дід, мов Термінатор,
Його нічим не вб’єш.
А в полі і в кошарі
Стоїть такий прогрес!
І віялки «Ферарі»,
І трактор «Мерседес»!
На фермі повне диво:
Плямастий бик Пірат
Вдягнув презерватива,
Щоб не було телят.
Собаки брешуть «інгліш»,
Коти нявчать: «бай-бай»,
І все, що оком вгледіш,
То те є рідний край.
І мають все досхочу
І Канів, і Хорол,
І всяк жує та смокче
Той м’ятний «Стиморол».
Летять кулькові зграї
Туди, де між дібров,
Як «Пепсі» виграває
Газований Дніпро.

Плач за Жераром

Як відомо, зірка французького кіно Жерар Депардьє став російським громадянином. Свій дивний вчинок він пояснив любов’ю до Росії, її культури та низьких податків. Така поведінка актора глибоко вразила справжніх патріотів України…

Ой, ти бідний та нещасний Депардьє!
Ти скажи, у тебе розум трохи є?
І куди тебе, Жерарчику, несе?
Чи ти на ніч обчитався де Мюсе?
Чи у Сені наковтався ти води?
Ну, куди ти преш, куди «ву пре», куди?
Що тобі намазано — «Москва»?
В тебе, дупа, «міль пардон», то голова.
Любить Пушкіна й Тургенєва воно.
Так вони ж там не живуть уже давно!
Проковтнеш, месьє, культурний той гачок —
Прийде Путін і укусить за бочок.
Усі органи згризе тобі ущент,
Ох, кусючий той кремлівський президент!
Ти до нас приїдь, мусьяка, хоч на мить.
В нас податки можеш зовсім не платить.
Ще тобі дамо картоплі, буряків.
І маєток, можна трохи кріпаків.
Ліс і поле, щоб ти жив, і щоб радів,
Знайдем сир, який ти любиш, щоб смердів.
А за це ти нам — нічого, любий пан,
Тільки вийдеш на майдан, де наш Богдан,
І у напрямку гетьмана булави
Дулю скрутиш для треклятої Москви!
А ми будемо сміятись як дитя,
Бо в тій дулі наше щастя і життя,
Наша радість і буття, і майбуття.
А в Москву, Жераре, не твоя путя.
І забудь отих Толстого, Пушкіна,
В нас письменників ще краще, як багна!
І який з тебе Митіщ громадянин?
Неньку Францію ти зрадив, сучий син!
Зрадив свого «Нотр Дама де Парі»,
Зрадів гімн «Альон занфан де ля Патрі!».
І як скажуть земляки тобі «адьє»,
І як плюне між очей Мірей Матьє,
Ти приїдь до нас, у нас тут шанси є…
Паспорт зробимо «за штуку», Депардьє!

Полезные советы (подражание Г.Остеру)