Гумор та сатира. Збірка

В часи прадавні СРСРу
(О, юних літ солодка мить!)
Мене, малого піонера,
Навчили Африку любить.
А нині сльози ледве стримав,
Бо жаль чорненьких тих людей.
Ну, де узяти стільки гривень,
Якщо бушмен ти чи пігмей?
І ще думки, мов чорні хмари,
І серцю боляче згадать:
Дружок армійський Йон Морару
У Київ мріяв завітать.
Тепер пишу я молдовану:
«Не поспішай, мій бідний Йон,
Бо в нас одні цікаві пани
Цікавий вшкварили закон».
Ну, звісно, тим воно не горе,
У кого друг — чи «сер», чи «дон».
Якийсь там небудь Сорос-Шморос
Проскочить будь-який кордон.
Ще й поцілують дяді руку,
Почесна варта аж завмре!
Та що йому ті дві-три «штуки»,
У нас він стільки набере!
Та й нашу рідную еліту
Не колихне отой «сир-бор»,
Якщо вона чи її діти
Зберуться їхать за бугор.
Наприклад, їдуть властні куми,
І раптом Польща каже: «Стоп!»
Платити буде їм не сумно,
Бо скажуть: «Крали й більші суми,
І зараз, як усі розумні,
Ховати їдем до «європ»…

Розмова з Вiктором Федоровичем про одне мiсце

Многое сегодня не хочется называть плохими словами, но это враньё, что мы слышим, что сегодня перевыполняется бюджет, что у нас все хорошо. На самом деле, как только мы получим доступ к информации, мы с вами сразу увидим, что Украина, я извиняюсь, с одним голым местом — сами знаете, с каким.

В.Ф.Янукович.

Речь на встрече с сотрудниками предприятия «Днепропетровский научно-производственный комплекс «Электровозостроение»

А ми малі були і голі.

Т.Г.Шевченко. «Якби ви знали, паничі»

Уклін вам, пане Янукович,
За вашу світлую мету —
Довести людям науково
Їх колективну наготу.
Та скажем вам у вузькім колі,
Не ображайтесь, без прикрас:
Про те, що ми місцями голі,
В народі знають і без вас.
Бо віє спереду і ззаду
Холодний кризи вітерець.
А щоб простіше — крадуть гади!
І рветься, рветься наш терпець.
І що цікаво у Вітчизні,
Вже і не знаєм, як це так,
То там, то тут в питаннях різних
Спостерігається голяк.
Тримати слово треба, звісно,
Щоб Пушкін — так, а НАТО — ні.
А в нас тут просто голе місце!
Ну, тіпа, як на цілині.
У «помаранчів» — теж приколи.
Чого їм не співав Майдан!
А в решті решт король в них голий,
Хоч і в краватці любий пан.
Благали ви: «Не вірте Юлі,
Вона вже шиє вам суму!»
Гаразд. Не вірим. З Юлі — дуля.
Скажіть, а вірити кому?
От тільки про колег облиште!
Мовляв, ПР свій стяг трима…
Це, пане Віктор, дуже смішно,
А в нас для сміху сил нема.

Вояки демократії, або Послання до виборця