HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх

Гітлеру відомо, що Гайдріх — кар’єрист, готовий на все заради досягнення своїх цілей, але це фюрера анітрохи не бентежить, і зрозуміло чому: хіба він сам не такий? Гітлер поважає Гайдріха за те, що той поєднує в собі жорстокість і ефективність. Якщо до цих двох якостей додати ще третю, а саме вірність фюреру, яка жодного разу не піддавалася сумніву, то дістанемо формулу бездоганного нациста. Не кажучи вже про зовнішність: Гайдріх на вигляд чистокровний арієць. Гіммлер, дарма що фюрер називає його «мій вірний Генріх», у цьому сперечатися зі своїм підлеглим не може. Таким чином, цілком можливо, що Гітлер захоплюється Гайдріхом. Гайдріх і Сталін — лише два його сучасники, що заслужили на таку честь. Також Гітлер, схоже, не боявся Гайдріха, що, зважаючи на параною фюрера, видається дивним. Можливо, він мав намір розпалити суперництво між Гайдріхом і Гіммлером. Може, на його думку, яку колись він висловив райхсфюрерові, справа про начебто єврейське походження Гайдріха — це надійна запорука його відданості. А може, у Білявій Бестії настільки втілився образ ідеального нациста, що Гітлер не міг навіть уявити з боку цієї людини ні зради, ні відступництва.

Хай там як, фюрер, очевидно, подзвонив Борманові, щоб той організував у штаб-квартирі Гітлера під Растенбурґом антикризову нараду. До ставки негайно було скликано Гіммлера, Гайдріха, Нойрата і його помічника Франка, книгаря із Судет.

Першим з’являється Франк. Це високий чоловік років п’ятдесяти, із бандитським обличчям, поритим глибокими зморшками. За обідом він змальовує Гітлерові картину того, що відбувається в Протектораті, яка в усьому підтверджує доповіді Служби безпеки. Тут прибувають Гіммлер і Гайдріх. Останній подає блискучий звіт, у якому не тільки окреслює проблеми, але й пропонує способи їх вирішення. Гітлер приємно вражений. Нойрат, якого затримала в дорозі негода, приїздить тільки наступного дня, коли його долю вже вирішено. Гітлер чинить із ним так, як чинив із генералами, коли хотів усунути їх від командування: Нойрат змушений піти в безстрокову відпустку за станом здоров’я. Місце протектора звільнилося.

114

27 вересня 1941 року чеське інформаційне агентство, що перебувало під німецьким контролем, публікує таке офіційне повідомлення: «Райхспротектор Богемії та Моравії, райхсміністр і почесний громадянин гер Константин фон Нойрат узяв за свій обов’язок попросити у фюрера тривалу відпустку за станом здоров’я. Оскільки теперішня воєнна ситуація вимагає від райхспротектора приділяти весь свій час роботі, гер фон Нойрат звернувся до фюрера з проханням тимчасово звільнити його від виконання своїх функцій і призначити на час його відсутності замісника. Зважаючи на обставини, що склалися, фюрер не міг відмовити протекторові й призначив на весь час, доки триватиме хвороба райхсміністра фон Нойрата, тимчасовим виконавцем обов’язків протектора Богемії та Моравії обер-групенфюрера СС і генерала поліції Райнгарда Гайдріха».

115

Щоб Гайдріх міг посісти таку високу посаду, його підвищили до обергрупенфюрера. Якщо не брати до уваги титул райхсфюрера, зарезервований для Гіммлера, це було друге за значенням звання в ієрархії СС. Вище міг бути тільки оберстгрупенфюрер, але у вересні 1941 року цього звання ще ніхто не мав (лише четверо заслужать його до кінця війни).

Отож Гайдріх насолоджується цим вирішальним етапом у своєму нестримному, хоча й дещо звивистому, сходженні. Він телефонує дружині, і та спершу вочевидь не надто тішиться, що доведеться переїжджати до Праги (у спогадах Ліна стверджує, що сказала чоловікові: «О, краще б ти став листоношею!» — але згодом вона так чванитиметься новим статусом, що це важко пов’язати з її нібито висловленим таким гірким жалем). Гайдріх просить її:

— Спробуй зрозуміти, що це для мене значить! Я позбудуся брудної роботи й нарешті перестану працювати на смітнику Райху!

Смітник Райху — ось як, виявляється, він сприймав свої обов’язки очільника ґестапо і Служби безпеки, обов’язки, які він, утім, і далі виконуватиме зі своєю звичною ефективністю.

116

Гайдріх прибуває до Праги того самого дня, коли чехам оголошено про його призначення. Його тридвигунний «Юнкерс Ю-52» приземляється на летовищі Рузине чи то перед самим полуднем, чи то відразу після.

Гайдріх зупиняється в готелі «Еспланад», одному з найкращих у місті, але в номері не затримується, і перший звіт свого підлеглого Гіммлер отримує телетайпом уже того самого вечора: