Як не померти на самоті

Веселіться. Дуркуйте. Жартуйте. Гумор — чудовий інструмент для створення ігрової атмосфери. Коли ми сміємося, мозок виділяє коктейль гормонів щастя, змінюючи наш психологічний стан. Сміх вивільняє окситоцин — той самий гормон прив’язаності, що виділяється під час годування груддю, — і змушує більше довіряти іншій людині. (І якщо вже нам потрібен окситоцин, то сміх є більш доречним заняттям для першого побачення, ніж годування груддю.) Сміх знижує рівень гормону стресу кортизолу, допомагаючи розслабитися. Також він спричиняє «вибух» дофаміну, активізуючи центри задоволення в мозку. Це підсилює враження від того, що ми робимо, і породжує бажання отримати ще. Саме те, що треба на першому побаченні, — сильніший зв’язок, менше стресу та підвищені шанси на другу зустріч.

6) Менше порожніх розмов

Формування міцніших зв’язків між нами відбувається тоді, коли ми ставимо запитання. Запитання дають змогу відкривати про себе щось особисте, а це надважливо для вироблення тісних зв’язків. Ба більше, у дослідженнях психолога Карен Хуанг доведено, що допитливість зазвичай підвищує шанси сподобатись іншим.

Те, які саме ви ставите запитання, має значення. Яка різниця, що ця людина вивчала в коледжі? Пам’ятайте: це побачення, а не співбесіда. Попри масу причин зануритися глибше, багато хто проводить побачення у наймілкіших водах.

У вірусній колонці про сучасне кохання у «Нью-Йорк Таймс» із назвою «Щоб закохатися в кого завгодно, зробіть оце» Менді Лен Катрон підкреслює силу запитань, що змушують замислитися. Так, на побаченні Катрон із партнером відповіли на тридцять шість запитань, дедалі більш глибоких та особистих, від «Якби можна було обрати кого завгодно в світі, кого б ви запросили на обід?» до «Якби ви померли сьогодні ввечері, не маючи змоги з кимось поспілкуватися, про які не сказані комусь слова найбільше жалкували б?».

Поставлені Катрон запитання були не просто якимись випадковими запитаннями, що їх вона дорогою нашкрябала на папірці. (Примітка: ніколи не приносьте на побачення папірці із записами.) Ті запитання розробив психолог Артур Арон із колегами для експерименту, в ході якого автори останнього поєднали у пари випадкових людей для того, щоб ті ставили одне одному низку з тридцяти шести запитань. Дослідники перевіряли силу «послідовного, зростаючого, взаємного, особистісного саморозкриття». Арон із командою — а згодом і Катрон, яка й досі зустрічається з хлопцем із того доленосного побачення, — виявили, що саме такі запитання допомагають потенційним партнерам зблизитися, налагоджуючи між ними зв’язок і розкриваючи їхню вразливість.

Якщо ви не хочете ставити такі запитання, спробуйте мій улюблений спосіб уникнення порожніх балачок. Почніть побачення in media res, що у перекладі з латини означає «в середині справи». Це літературний термін, що позначає історію, яка зароджується посеред дії, а не спочатку (можете називати це «почати з найважливішого»). Зустрівшись із потенційним партнером, замість того щоби белькотіти ніяково «То як у тебе справи?» або «Де ти живеш?», кажіть: «Нізащо не здогадаєшся, що зі мною трапилося на шляху сюди!» або «Щойно договорив телефоном із сестрою, вона розповідала про свою війну з орендодавцем через сміттєві баки». Пропускаючи розмову про дрібниці, яку зазвичай ведуть під час знайомства, і беручись до того, про що могли б спiлкуватися друзі (чи коханці!), ви відразу ж скорочуєте між вами дистанцію. Звісно, розмова може розвиватися із середини до початку і ви врешті-решт таки поговорите про те, як у вас справи, де мешкаєте тощо, але ви принаймні скуштуєте трохи справжньої розмови.

Іще один чудовий підхід — прохання про пораду. Можете запитати про щось, що насправді відбувається у вашому житті: «Моя сестра виходить заміж за кілька тижнів, і я не знаю, сказати мені такий тост, щоб усі сміялися чи щоб усі плакали. Тобі доводилося колись виголошувати промову на весіллі?» Або: «Мій бос у вихідні пише мені цілісінький день, і я не знаю, як встановити йому межі. Як би ти вчинила?»

Пам’ятайте, що поставити запитання — це лише половина справи. Вам потрібно насправді слухати відповіді. Це дає змогу зрозуміти, як ця людина мислить. Чи до душі вам її поради? Чи зручно їй чимось ділитися? А коли ви їй відповідаєте, чи відчуваєте, що вас чують?

7) Зацікавтесь, а не зацікавте

Колись я працювала з клієнткою на ім’я Андреа — харизматичною дівчиною з довгим рудим волоссям і широченною усмішкою. У вихідні вона виступала з імпровізаціями, а я часто зі стогоном слухала її розповіді про перші побачення, що не склалися.

— Лоґан, я стараюся, — говорила Андреа, схрестивши руки на грудях. — Я просто не відчуваю зв’язку з цими людьми.

— Ви виконуєте ритуал перед побаченнями?

— Так, — закочувала вона очі.

— Плануєте творчі побачення?

— Ви ж знаєте, що я минулого тижня ходила з тим хлопцем на урок малювання.

— Ви розмовляєте про дрібниці?

— Я ненавиджу порожні балачки.