Як не померти на самоті

Уявіть, що ви шукаєте онлайн-квитки на літак. Що швидше з’являються результати, то краще, еге ж? Можливо, й ні. Нортон поставив експеримент, учасники якого діставали квитки за допомогою фейкової пошукової системи. Учасників розподілили на різні групи. Одним програма відразу ж показувала результати, тоді як від інших вимагала часу на пошук, відображала прогрес, який збільшувався з плином часу, та повідомлення про те, що було виконано пошук рейсів цієї авіакомпанії, а потім тієї авіакомпанії, а потім іще й отієї авіакомпанії. Дивно, але люди з другої групи вище оцінили систему. Попри те що довше чекали на результати, вони відчували, що програма більш старанно працює для них. Зусилля програми виявилися для них важливішими за швидкість.

Ось чому мережа піцерій «Domino’s Pizza» дає змогу замовникам відстежувати, як їхня піца «розігрівається», «печеться» і «ретельно перевіряється, щоби бути досконалою». Ми всі знаємо, як працює доставка піци, але спостерігаючи за зусиллями останньої, більше її цінуємо.

Те саме можна застосувати, плануючи побачення. Поводьтеся як та друга система пошуку квитків — розповідайте партнерові, що ви зробили, щоб цей досвід став для вас особливим. Ідеться не про похвальбу чи перебільшення, а про те, щоб людина ді­зналася про ваші зусилля та мала нагоду їх оцінити.

Чудовий спосіб продемонструвати свої старання — запропонувати спланувати зустріч або обрати місце біля будинку чи офісу вашого партнера. Я довідалася, що моїх клієнтів, які живуть у великих містах, як-от Нью-Йорк чи Лос-Анджелес, часто заганяє в глухий кут питання про те, в чиєму районі зустрітися. Можете докласти зусиль, щоб зробити побачення зручним для іншої людини. Напишіть їй щось на кшталт: «А в якому районі ти живеш? Я спланую щось там поблизу». Під час побачення згадайте, про що ви думали, ухвалюючи те чи те рішення. Поясніть: «Я обрав це місце з перуанським колоритом, бо в твоєму профілі сказано, що ти мрієш побувати на Мачу-Пікчу». Ваш візаві оцінить такі зусилля та точно запам’ятає цю поміркованість.

5) Грайте

Згадайте найкраще у вашому житті побачення. Можливо, ви зустрілися у мексиканському барі, їли бездоганні тако з карнітас і пили без упину пряні коктейлі з текілою, шепочучи одне одному на вушко щось дедалі більш безсоромне, доки вам не почало здаватися, що навколо вас нікого немає — і зрештою так воно й сталося? Або ви пізно ввечері подалися гуляти, розповіли про свої страхи через заплутані стосунки з братом, а потім він зціловував ваші сльози і це вилилось у пристрасні французькі поцілунки, під час яких вас притискали до ваших же дверей?

Що зробило найкраще побачення таким неперевершеним? Навряд чи те, що ваш супутник відповідав восьми з десяти надуманих вами критеріїв ідеального партнера. Вам, мабуть, було весело! А тим часом ми так рідко додаємо веселощів до першого побачення.

Досить цих механічних зустрічей у режимі «відтворення». Додаймо до побачень трохи гри.

Що спадає вам на гадку, коли чуєте слово «гра»? Маленькі діти, які бігають на дитячому майданчику? Чи ви вважаєте побачення чимось серйозним (вам потрібно знайти партнера ще вчора) й тому просто не маєте часу на забавки.

Але ігри треба не лише дітям на перерві. І грати зовсім не означає грати якусь роль. Насправді все зовсім навпаки. Грати роль — це дурити та вводити в оману. Це марнування часу, адже колись ваш візаві таки з’ясує, ким ви є насправді, — і що тоді? Грати ж, навпаки, означає бути справжньою, чесною версією себе — просто трохи легковажнішою.

У статті в «Нью-Йорк Таймс» із заголовком «Серйозно про ігри» Кетрін Таміс-Ле Монда, професорка психології Нью-Йоркського університету, пояснила це так: «Гра — це не якась специфічна діяльність, це підхід до навчання, залучений, веселий, цікавий спосіб пізнання свого світу». Гра є мотиваційною за своєю природою, тобто існує заради себе самої, а не для досягнення якоїсь мети.

Скажімо, ви на побаченні в парку. Ви можете пограти, роззираючись навкруги та вигадуючи історії про людей навколо. Потім з огляду на ці історії почати обмірковувати, які пари, на вашу думку, залишаться разом, а які розлучаться — і чому. Або можете побігати й порахувати, скільки собак ви встигнете погладити за п’ятнадцять хвилин.

Я розумію, що такий підхід попервах матиме трохи вимушений вигляд. Замість того щоби вдавати, ніби ви зазвичай так поводитеся, спробуйте висловлюватися так, наче трохи насміхаєтеся із себе: «Гм, це здасться трохи дивним, але що, як ми спробуємо…» Людина оцінить ваш творчий підхід, навіть якщо відмовиться брати в цьому участь.