Як Україна втрачала Донбас

Сепаратисти від грошей не відмовлялися, але й підкорятися Таруті також не поспішали. До того ж, єдиного штабу у проросійських заколотників просто не існувало, і домовленість з одним угрупованням не означала контролю над усім рухом. Коли ж міста Донбасу почали брати під контроль російські бойовики, Тарута остаточно втратив навіть теоретичний шанс упоратися з ситуацією.

Сам губернатор відкрито заявляв, що співпрацює з «Оплотом» Захарченка і вважає цю організацію союзницькою.

«Це те крило, яке сьогодні готове допомагати нам в охороні основних об’єктів. Це група «Оплот», і вони сьогодні допомагають забезпечувати безпеку, зокрема й телеканалу «Донбас». У них є спільні (з «ДНР». — Авт.) дії, але є й жорсткі протиріччя, що стосуються агресивних, протиправних дій. Тому ми з ними знайшли діалог, ми з ними домовилися, що вони не братимуть участі у захопленнях», — говорив Тарута на прес–конференції 8 травня, коли в Донецькій області вже йшли бої.

Очевидно, тоді губернатор вірив у те, про що говорив. Безумовно, він знав, звідки взявся «Оплот», і хто стояв за його створенням, тому не вважав Захарченка та його бойовиків справжніми сепаратистами. Як ми пам’ятаємо, спочатку «Оплот» протистояв радикалам із «Народного ополчення» Губарєва і стояв на відносно помірних позиціях. Однак уже за три дні після прес–конференції Тарути сепаратисти провели незаконний референдум, за підсумками якого оголосили, що Донецька область відділяється від України. І незабаром бойовики «Оплоту» стали найактивнішими учасниками збройного конфлікту.

Ситуація на сході України змінювалася дуже швидко. Від початку керовані рухи та угруповання швидко виходили з-під контролю або перебігали від одних кураторів до інших. Сепаратистські лідери весни 2014‑го ставали лише халіфами на годину, і ніхто не міг передбачити, кого завтра винесе нагору хвиля антиукраїнського заколоту, а хто розчиниться у брудній піні. Після захоплення Слов’янська російськими диверсантами у регіоні з’явилася сила, вплинути на яку ані Олександр Бобков, ані будь–хто інший із Партії регіонів не могли. Поява росіян кардинально змінила обстановку та зруйнувала вплив місцевої еліти.

Бобков виїхав із Києва тільки влітку, у розпал бойових дій на сході країни, коли контроль над подіями на Донбасі вже остаточно перейшов до російської сторони, а його ставленик Олександр Захарченко почав підкорятися російським кураторам. Реалізувати свою мрію та очолити «Донецьку республіку» Бобкову так і не вдалося. Втім, на відміну від своїх колишніх колег по Партії регіонів, він виявився все ж більш везучим. На початок 2019 року Бобков усе ще зберігав контроль над своїми активами — Донецьким заводом коксохімобладнання та Горлівським коксохімзаводом. «Націоналізація», оголошена лідерами так званої ДНР, не торкнулася цих підприємств.

ТАЄМНИЦІ ЛУГАНСЬКОЇ СБУ

5 квітня у Луганській області було затримано офіцера ГРУ на прізвище Банних, який, як потім розповідав голова УСБУ в Луганській області Олександр Петрулевич, «прибув з інспекцією». Банних мав координувати діяльність місцевих сепаратистських угруповань, які збиралися повалити владу у регіонах півдня та сходу України. Усі комунікації Банних СБУ контролювала, і він доповідав у Москву про те, що «більш–менш були готові у Луганській області, у Донецькій та Харківській були не готові, не кажучи вже про Одесу або Миколаїв».

На думку Петрулевича, спецслужби РФ готували в Україні захоплення декількох регіонів у травні, проте почалося все раніше, бо в Луганську вийшов своєрідний фальстарт.

«Уся матка — організація вибуху на Південному Сході перебувала у Луганську, навіть не в Донецьку», — розповідав Олександр Петрулевич через кілька років.

Того ж дня, 5 квітня 2014 року, співробітники луганського СБУ затримали у місті Стаханов групу диверсантів, які планували силове захоплення влади в регіоні — тих самих «луганських партизанів», які записували відеозвернення і обіцяли підняти збройне повстання 6 квітня. Серед затриманих були Олексій Рєльке та Олексій Карякін — майбутні лідери проросійського заколоту. Крім того, СБУ дістався цілий арсенал зброї — 300 автоматів, протитанковий гранатомет, велика кількість гранат.