Як Україна втрачала Донбас

До 1997 року Олександр Єфремов та його комсомольський товариш Олександр Кисельов уже встигли створити потужну бізнес–імперію. На момент призначення головою Луганської ОДА Єфремов був головою правління «Укркомунбанку» (банк було ліквідовано у 2015 році як неплатоспроможний), власником страхової компанії «Оранта–Лугань», а також співзасновником ЗАТ «Фонд». Партнером Єфремова у більшості бізнесів був Кисельов. «Фонд», так само як ІСД Тарути та ЄЕСУ Тимошенко, був газотрейдером. Пік активності цієї компанії випав на період 1997–2001 pp., який дивним чином збігався з періодом губернаторства Олександра Єфремова.

«Фонд» та асоційований із ним «Луганський енергетичний альянс» працювали тільки на території Луганської області та забезпечували паливом близько 380 регіональних підприємств. Річний обсяг їхніх поставок перевищував 1 млрд кубометрів (для порівняння — у 2015 році Україна загалом спожила близько 33 млрд кубометрів газу, зокрема промисловість — близько 11 млрд). «Фонд» посідав в області монопольне становище, і тому його власники швидко стали найбагатшими людьми в регіоні. Вони вже не тільки заробляли живі гроші, а й забирали деякі активи за борги, якщо споживачі не могли розплатитися за газ.

Схема роботи «Фонду» була простою — обласна влада примушувала директорів промислових підприємств та вугільних об’єднань купувати газ виключно у цієї фірми. А оскільки всі великі підприємства в області на той момент ще перебували у державній власності, їхнє керівництво змушене було виконувати вказівки чиновників. Таким чином «Фонд» досить швидко загнав низку держпідприємств у борги, а потім — довів до банкрутства. їхня доля була прогнозованою: майно продавали або розпилювали на металобрухт.

Така доля, зокрема, спіткала Стаханівський коксохімічний завод, Алмазнянський металургійний завод, завод гумово–технічних виробів у Лисичанську та інші доволі великі підприємства. За словами колишнього директора Стаханівського коксохімзаводу (СКХЗ) Сергія Титова, після того, як Єфремов очолив Луганську область, керівників промислових підприємств регіону почали викликати до Луганської облдержадміністрації. Там Єфремов чи його заступники змушували їх укладати договори на закупівлю газу у ЗАТ «Фонд».

«Кликали в облдержадміністрацію, там була така людина — Дзонь (заступник Єфремова. — Авт.). І ганяли по кабінетах — то до Єфремова, то до Дзоня. Під одним приводом — газ брати тільки у ЗАТ «Фонд» по $85. Таким чином, цим газом вони загнали всю область у глухий кут. На шахти так само скрізь ішло. А потім за борги порізали на металобрухт, як змогли», — розповів Сергій Титов.

У 1998 році, після того, як СКХЗ загруз у боргах, «Фонд» припинив поставки газу на підприємство, і завод зупинився. Тоді «Фонд» поставив керівництву заводу умову: газ на СКХЗ знову подаватиметься лише в тому разі, якщо завод перероблятиме сировину, що належить «Фонду». Якщо ж СКХЗ спробує співпрацювати з іншими комерційними структурами, газу на підприємстві не буде. Так Стаханівський коксохім потрапив у кабальну залежність. Після цього пропрацював він недовго. Восени 1999 року за борги на аукціоні було продано найбільш рентабельний смолопереробний цех заводу. При цьому в аукціоні брали участь лише дві близькі до Єфремова структури — «Фонд» та «Луганський енергетичний альянс». Аукціон виграв «Фонд», який представляв партнер Єфремова — Євген Слапак, майбутній начальник відділу машинобудування управління промисловості Луганської обласної адміністрації.

У 2000 році СКХЗ було оголошено банкрутом. За кілька років від підприємства залишилися лише руїни — обладнання було продано на металобрухт, цехи розібрано на будматеріали. Долю СКХЗ повторила низка інших заводів Луганської області. Попри все це, отримати у власність головні індустріальні гіганти Луганщини — Алчевський меткомбінат та Лисичанський нафтопереробний завод клан Єфремова не зміг навіть частково. Сталося це з політичних причин. Металургійний комбінат віддали більш потужним та впливовим «донецьким» з ІСД, а НПЗ продали російській компанії ТНК-ВР. За інформацією луганських інсайдерів, «кришував» роботу ЗАТ «Фонд» зять президента Кучми Віктор Пінчук, який мав частку в прибутку цієї компанії, однак колишній співвласник «Фонду» Олександр Кисельов обговорювати це питання відмовляється і досі.