Ім'я Рози

Тимчасом кожен виходив і заходив, несучи вишукану дичину всілякої барви і постаті, з якої Веніямин завжди забирав собі часть більшу, а Марія - часть кращу, Марта ж скаржилася, що їй завжди доводиться мити весь посуд. Тоді вони розділили тельця, який тимчасом непомірно зріс, і Йоан дістав зашийок, Авесалом - шию, Арон - язик, Самсон - щелепу, Петро - вухо, Олоферн - голову, Лія - гузно, Саул - гамалик, Йона - черево, Товит - жовч, Єва - ребро, Марія - груди, Єлизавета - лоно, Мойсей - хвіст, Лот - стегна, а Єзекиїл - кістки. Ісус наминав осла, святий Франциск - вовка, Авель - вівцю, Єва - мурену, Йоан Хреститель - сарану, Фараон - поліпа (ясна річ, подумав я, але чому?), а Давид налигався шпанки і кинувся на дівчину, яка була nigra sed formosa[289], а поки Самсон надкушував спину лева, Текля з вереском тікала, бо за нею гнався чорний волохатий павук.

Усі були вже, очевидно, п'яні - хто ковзав по вині, хто падав у горщики, виставивши з них лише схрещені ноги, немов два патики; усі пальці Ісуса були чорні, і він роздавав сторінки з книжки, кажучи: прийміть і їжте, це загадки Симфозієві, а серед них - загадка про рибину, яка є сином Божим і спасителем вашим. І всі кинулись пити - Ісус пив вино родзинкове, Йона - марсикійське, Фараон - соррентійське (чому?), Мойсей - ґадитанське, Ісаак - критське, Арон - адріанське, Закхей - арбустійське, Текля - арсинське, Йоан - албанське, Авель - кампанійське, Марія - сиґнійське, Рахіль - флорентійське.

Адам лежав навзнак, в горлі йому булькотіло, а вино витікало йому з ребра, Ной проклинав уві сні Хама, Олоферн хропів, нічого не підозрюючи, Йона глибоко спав, Петро чував, аж поки півні не запіли, а Ісус прокинувся раптом, почувши, як Бернард Ґі з Бертрандом з Поджетто змовляються спалити дівчину, і вигукнув: отче, якщо можливо, віддали від мене сю чашу! Хто погано наливав, хто добре пив, хто помирав, сміючись, а хто сміявся, вмираючи, хто носив сулії, а хто пив з чужої чарки. Сусанна волала, що ніколи не віддасть своє прекрасне біле тіло келареві і Сальваторові за якесь нещасне коров'яче серце, Пилат блукав по трапезній, мов страчена душа, просячи води вмити руки, а фра Дольчино, з пером у капелюсі, приніс йому її, а відтак, шкірячись, відгорнув одяг і показав соромітне місце, червоне від крові, а Каїн глузував собі з нього, обіймаючи прегарну Маргариту з Тренто; Дольчино зарюмсав, поклавши голову на плече Бернарда Ґі і називаючи його ангельським папою, Убертин потішав його деревом життя, Михаїл з Чезени - капшуком із золотом, Марії намазували його олійками, а Адам переконував вкусити щойно зірвану кислицю.

Тоді отворилося склепіння Вежі, і зійшов з небес Роджер Бекон на летючій машині, unico nomine regente. Тоді Давид заграв на цитрі, Саломея затанцювала з сімома серпанками, і з падінням кожного серпанку сурмила в одну з семи сурем, і показувала одну з семи печатей, аж поки не зосталася лише amicta sole. Усі говорили, що зроду не бачили такої веселої обителі, а Беренґарій піднімав кожному одежу, чоловікам і жінкам, і цілував їх у копчик. І пішли всі у танок: Ісус, одягнений учителем, Йоан - сторожем, Петро - ретіярієм, Німрод - мисливцем, Юда - вивідачем, Адам - садівником, Єва - ткалею, Каїн - злодієм, Авель - пастирем, Яків - посильним, Захарія - священиком, Давид - царем, Ювал - кифаредом, Яків - рибалкою, Антіох - кухарем, Ревека - водоносом, Молесадон - дурнем, Марта - слугинею, Ірод - буйним божевільцем, Товит - лікарем, Йосиф - теслею, Ной - пияком, Ісаак - селянином, Йов - журливим чоловіком, Даниїл - суддею, Тамар - повією, Марія - господинею, яка наказала челядникам принести ще вина, бо той її нерозумний син уперся й не хоче перетворювати на вино воду.