Історик

Набагато пізніше, коли я вголос читав про монастирі, які перебували за воротами візантійського Константинополя (це були святі притулки, куди тікали жителі, не згодні з тим чи іншим ритуалом церкви, де їх не захищали великі міські стіни, але там їх уже не могла дістати рука тиранів), я згадував Стойчева, його сад — із незграбними яблунями й вишневими білими деревами, будинок у глибині саду, свіже листя й блакитні вулики, старі подвійні ворота на нашому шляху, повітря цього тихого місця — повітря відданості й добровільної самотності.

Ми стояли перед воротами, поки курява осіла навколо машини Ранова. Хелен перша торкнулася ручки одного зі старих засувів, Ранов мовчки відійшов убік, ніби йому було огидно, що його можуть побачити тут, нехай навіть це будемо ми, а в мене виникло таке відчуття, наче я вріс ногами в землю. Я був немов загіпнотизований ранковим тремтінням листя, бджолами, а також несподіваним, огидним почуттям страху. Якщо від Стойчева, подумав я, ми не дістанемо допомоги, — то зайдемо в глухий кут, і в такому разі ми повернемося додому, пройшовши довгий шлях у нікуди. Я сотий раз уявив, як полечу назад у Нью-Йорк із Софії або Стамбула, — мені ще раз хотілося б побачитися з Тургутом, — своє життя вдома, але без Россі; розпитування із приводу того, де я був, проблеми з деканатом через мою тривалу відсутність, свою роботу про голландських купців (спокійних простих людей), над якою тепер працюватиму з якимось занадто правильним новим науковим керівником, а також зачинені двері кабінету Россі. Найбільше я боявся тих зачинених дверей і розслідування, неадекватних питань поліції: «Так, містере… е… Пол, здається? Ви виїхали через два дні після зникнення вашого наукового керівника?», — а також малолюдних зборів здивованих колег на церковній церемонії, і нарешті розпитувань про роботу Россі, його авторські права і будинок.

Повернутися разом із Хелен буде, без сумніву, великою розрадою. Я мав намір, коли цей жах якось закінчиться, освідчитись їй. Але спочатку мені треба буде заощадити деяку суму, якщо вийде, і повезти її до Бостона познайомитися з батьками. Так, я повернуся, тримаючи її руку в моїй, але поруч не буде її батька, у якого я зможу просити руки своєї нареченої. Я дивився, здригаючись від жаху, як Хелен відчиняє ворота.

Будинок Стойчева потопав у надзвичайній зелені, у наполовину фруктовому саду. Фундамент будинку зведено з сіро-коричневого каменю, скріпленого білим розчином. Пізніше я довідався, що цей камінь називається гранітом — з нього робили основу всіх старовинних болгарських будинків. Над фундаментом ішла цегляна стіна: цегла була ніжних, блідих червоно-золотих кольорів, ніби вона кілька поколінь усотувала в себе сонячне світло. Дах був покритий червоною керамічною черепицею. Стіни й дах потроху руйнувалися. Було таке відчуття, що весь будинок спочатку повільно виріс із землі, а тепер повільно повертався назад, а дерева, що росли над ним, тільки приховували цей процес. До першого поверху з одного боку ліворуч було прибудовано крило, а з правого боку тяглися ґрати, по яких угорі плівся дикий виноград, а внизу рясніли кущі білих троянд. Під ґратами стояли дерев’яний стіл і чотири грубих стільці, я уявив, як тінь від листя винограду, мабуть, густішає з наближенням літа. Під найрозкішнішою яблунею стояли два самотніх вулики, а поруч із ними на сонці розкинувся маленький город, де хтось уже посадив рядочками напівпрозору зелень. Я чув запах трав, лаванди, свіжої трави й смаженої цибулі. Хтось дуже дбав про це старе місце, я майже очікував побачити Стойчева в чернечому одіянні, навколішках, із лопатою в руках.

Раптом усередині почувся голос, хтось співав за відчиненим вікном на першому поверсі. Це був не баритон пустельника, а милий і приємний жіночий голос, енергійна мелодія зацікавила навіть Ранова, він рушив повз мене зі своєю сигаретою.

— Вибачете! — крикнув він. — Добр дне!

Спів різко зупинився, після чого почулися квапливі кроки. Вхідні двері будинку Стойчева розчинилися, на порозі з’явилася молода жінка і здивовано подивилась на нас, ніби вона найменше очікувала побачити у своєму саду людей.