Історик

Після тижнів марних пошуків іншої людини, яку я дуже любив, я був настільки вражений легкістю такого результату, що мені було важко говорити й навіть поцілувати її. Ми мовчки сиділи поруч, дивлячись униз на червону, золоту і сіру масу величезного монастиря.

Розділ 63

Барлі стояв поруч зі мною в готельному номері мого батька, оглядаючи безладдя, і він раніше за мене помітив те, що я пропустила — папери й книги на ліжку. Ми знайшли потерту книгу Брема Стокера «Дракула», нову історію середньовічних єресей на півдні Франції й дуже старий том європейських легенд про вампірів.

Серед цих книг лежали папери, зокрема й записи, зроблені рукою батька, і посеред усього цього лежали поштівки, написані зовсім не відомою мені рукою, гарним темним чорнилом, акуратним дрібним почерком. Ми з Барлі одночасно (я знову була дуже рада, що була не сама) почали з перегляду паперів, і насамперед мене зацікавили ці поштівки. На них були марки з різних країн: Португалії, Франції, Італії, Монако, Фінляндії, Австрії Марки були без поштового штампа. Іноді лист, розпочатий на одній листівці, переходив на наступну, чотири-п’ять поспіль; усі акуратно пронумеровані. Більшість — разючого змісту, усі підписані «Хелен Россі». І всі вони були адресовані мені.

Барлі, дивлячись через моє плече, перейнявся моїм подивом, і ми разом сіли на ліжко. Перша листівка була з Рима — чорно— біла фотографія схожих на скелети залишків Форуму.

Травень 1962 року

Моя люба доню!

Якими словами мені почати лист до тебе, до моєї крові й плоті, до моєї дитини, яку я не бачила вже понад п’ять років? Нам треба було б говорити весь цей час мовою тихих звуків, поцілунків, поглядів і посмішок. Мені так важко думати про це, згадувати все те, що я втратила і що мушу припинити писати сьогодні, коли я тільки-но почала.

Твоя любляча мати Хелен Россі

Друга листівка була кольорова, але вже почала вицвітати: на ній були квіти у вазах: «Jardins de Boboli», Сади Боболі… Боболі.

Травень 1962 року

Моя люба донечко!

Я відкрию тобі секрет: я ненавиджу цю англійську. Англійська — це граматичні вправи або хрестоматія з літератури. Серцем я відчуваю, що змогла б краще говорити з тобою моєю рідною мовою — угорською, або навіть мовою, що квітне всередині моєї угорської — румунською. Румунська — це мова того диявола, якого я шукаю, але навіть він не зіпсував цю мову для мене. Якби ти сиділа на моїх колінах сьогодні вранці, дивлячись на ці сади, я дала б тобі перший урок «Ма нумеск…». А потім ми б шепотіли твоє ім'я знову й знову ніжною мовою, що й для тебе є рідною. Я б розповіла тобі, що румунська — це мова сміливих, добрих і сумних людей: чабанів, і селян, і твоєї бабусі, чиє життя він зруйнував на відстані. Я б розповіла тобі про все прекрасне, що вона розказувала мені: про зірки вночі над її селом та вогники над річкою. «Ма нумеск…». Розповісти тобі про це — нестерпне щастя для одного дня.

Твоя любляча мати Хелен Россі

Ми з Барлі перезирнулися, і він ніжно обійняв мене.

Розділ 64

Ми знайшли Стойчева в збудженому стані за столом у бібліотеці. Ранов сидів навпроти нього, тарабанячи пальцями по столу й раз у раз зиркаючи на документ, який старий учений відкладав убік. Він був надзвичайно роздратованим: мабуть, Стойчев не відповідав на його питання. Коли ми ввійшли, професор нетерпляче підвів голову:

— Гадаю, що знайшов, — сказав він пошепки.

Хелен сіла поруч із ним, а я нахилився над манускриптами, які він вивчав. Вони були схожі на листи брата Кирила формою й манерою — написані дрібним акуратним почерком на старому пергаменті, що обтріпався по краях.