Юдейська війна

Урочисто стояли зі своїми інструментами левіти на східцях святилища, за ними в самому святилищі священики усіх 24 черг. Після несподіваної та разючої перемоги над Цестієм Галлом первосвященик Анан, хоч він і стояв на чолі партії «Непохитних у законі», мусив призначити подячну Службу Божу, й от служили велику відправу. Через події останніх днів із усіх доріг вливалися в Єрусалим прибульці, приголомшено видивлялися вони на строгу пишноту храму. Як морський прибій, шуміло крізь білі й золоті палати храму: «Це є день Господа. Не заважайте нам радіти та веселитися». І знову й знову 123 приписаними варіаціями: «Хай славиться Господь!»

Йосиф стояв зовсім спереду, у своєму білому службовому вбранні, маючи навкруг талії голубий пояс із витканими на ньому квітами. Захоплено, як і інші, хитав він у такт своїм тулубом, відповідно до припису. Ніхто не відчував глибше за нього, яка дивна ця перемога не вимуштруваних партизанів над римським леґіоном, над цим шедевром техніки та точності, що, хоч складається з багатьох тисяч, рухається як одне ціле, кероване одним мозком. Бет Горон, Єшуа, диво. Це прекрасно підтверджувало його почуття, що для пригноблення сьогоднішнього Єрусалима самого розуму не досить. Зовсім великі діла робляться не розумом, вони виходять безпосередньо з Божого натхнення. Тисячі перед східцями бачили у захваті, як ревно цей молодий, палкий священик співав разом із іншими подячний гімн.

Але весь побожний надпорив не міг перешкодити його думкам про те, які наслідки матиме для нього особисто непередбачена перемога макавеїстів.

Єрусалим не мав багато часу вшановувати його за його успіх у справі трьох невинних. Через тиждень після його повернення почалися хвилювання. Все ж він став популярним через свій римський успіх, поміркований уряд не міг довше зневажати молодого аристократа, хоч його й бачили часто в Блакитному залі «Месників Ізраїлю»: йому дали посаду й титул приватного секретаря в храмовій управі. Занадто мало. Тепер, після великої перемоги, його шанси сильно піднялися. Високі урядові посади мусять перерозподілити. Народна думка примушує уряд дати владу і деяким макавеїстам. Уже завтра або післязавтра мають відбутися збори трьох законодавчих органів. Не може бути, щоб при цьому розподілі його обійшли.

— Хваліте Господа! — співали. — Хваліте Господа!

Він може це зрозуміти, що досі уряд усіма способами старався уникнути війни з Римом. Ще й учора, після великої перемоги, деякі цілком розумні люди з величезною поквапністю тікали з міста, за Цестієм Галлом, щоб, не зважаючи на його поразку, запевнити його, що вони непричетні до підступного нападу заколотників на армію цезаря. Старий, багатий Ханан, власник великої універсальної крамниці на Оливній горі, вибрався з міста, державний секретар Себулон залишив свій дім і зник, священики Зефанія й Ірод втекли на другий берег Йордана, в область царя Агріппи. І багато єссеїв після перемоги над Цестієм забралися з міста, і ті сектанти, що називають себе християнами, теж утекли всі вкупі. Йосиф мав небагато пошани до в’ялої побожності одних і холодної розумності інших.

Священнодія закінчилася. Йосиф ішов крізь маси, що заповнювали велетенський район храму. Більшість носила пов’язки зі знаками «Месників Ізраїлю», словами Макавеїв. Великими натовпами стояли люди навкруг захоплених воєнних машин, мацали їх: тарани для пробивання мурів, легкі катапульти та важкі балісти, що можуть далеко кидати свої важкі снаряди. Всюди навкруги, під приємним листопадовим сонцем, радісно, в доброму настрої торгувалися за речі римської здобичі — убрання, зброю, намети, коні, мули, хатнє начиння, прикраси, різні пам’яткові подарунки, зв’язки різок та сокири лікторів. З жадібною цікавістю, зловтішно роздивлялися на ремінь, який кожен римський солдат носить із собою, щоб зв’язувати полонених. Банкіри храму мали багато роботи з обміном іноземних грошей, взятих у вбитих.