Кар'єра лиходія

Не можна сказати, що йому хотілося бути з нею — то було би божевілля. Вони не змогли б вести справи, маючи інтрижку. Та й Робін не з тих дівчат, з якими заводиш інтрижки. Страйк бачив її тільки зарученою, а ще — згорьованою через розрив тих заручин, а отже, мав за жінку, якій на віку написано вийти заміж.

Майже сердито Страйк заходився складати перелік відомих про неї фактів, що позначали величезну відмінність Робін від нього самого, вказували на її приналежність до безпечнішого, затишнішого, традиційнішого світу. Робін зустрічається з одним і тим самим набундюченим типом з шостого класу (втім, тепер Страйк краще розумів чому); походить з приємної родини йоркширців, представників середнього класу; має батьків, одружених — і, схоже, щасливо — кількадесят років, лабрадора, «лендровер», мала навіть поні, нагадав собі Страйк. Поні!

Та втрутилися інші спогади, і з картинки безпечного й упорядкованого минулого постала інша Робін: і то була така жінка, що опинилася б цілком на своєму місці у відділі спеціальних розслідувань. Ця Робін відвідувала професійні водійські курси, отримала струс мозку в гонитві за злочинницею, спокійно загорнула його закривавлену руку у свій тренч, коли Страйка поранили, і повезла його до шпиталю. Ця Робін вміло імпровізувала, розпитуючи свідків, і витягувала з них інформацію, якої не змогла дістати поліція; ця Робін вигадала і чудово зіграла Венецію Галл, а ще переконала наляканого хлопчину, який мріє про ампутацію, довіритися їй; ця Робін устигла надати Страйкові сотні інших прикладів ініціативності, рішучості й сміливості, завдяки яким могла б уже стати детективом поліції — якби не увійшла колись на темні сходи, під якими чатував на неї виродок у масці.

І ця жінка збирається вийти за Метью! Метью, який тягне її працювати у відділі кадрів, де добре платять, щоб мати її

зарплатню на додачу до своєї; вічно ображається і скиглить, що Робін має нерегульований графік, а платять мізер... як вона не бачить, яку дурницю коїть! З якого недоброго дива Робін надягнула назад ту каблучку? Хіба не відчула смаку свободи під час поїздки до Барроу — на яку Страйк озирався з ніжністю, що його навіть тривожила?

«Вона просто робить капець яку помилку, та й по тому».

Та й по тому. Нічого особистого. Заручена, заміжня, самотня — все одно нічого не виросте з цієї прихильності, що (доводиться це визнати) зародилася в ньому. Слід відновити професійну дистанцію, що якось занадто скоротилася після тих п’яних зізнань і товариської подорожі на північ, а ще — відкласти напівоформлений намір розірвати стосунки з Елін. Безпечніше мати поруч іншу жінку — та ще й вродливу, темпераментну і вправну в ліжку, що компенсує безперечну несумісність поза спальнею.

Страйк замислився: чи довго Робін працюватиме на нього, коли стане місіс Канліфф? Метью неодмінно скористається своїм подружнім впливом, щоб віднадити дружину від небезпечної і погано оплачуваної професії. Ну, то вже її справа; хай сама дає тому раду.

Але коли один раз розійшлися, це дуже легко зробити і вдруге. Це Страйк добре знає. Скільки разів розставалися вони з Шарлоттою? Скільки разів їхні стосунки розпадалися, а потім доводилося збирати докупи ту руїну? Кінець кінцем тріщин стало більше, ніж самої матерії: вони жили в павутинні рятувальних тросів, тримаючись разом завдяки надії, болю й самозасліпленню.

До весілля Робін і Метью мають усього два місяці.

Але час ще є.

41

See there a scarecrow who waves through the mist.

Blue Oyster Cult, “Out of the Darkness”[35]

Природнім чином протягом наступного тижня Страйк бачив Робін дуже рідко. Вони працювали в різних місцях і обмінювалися інформацією майже винятково через мобільний.

Як і підозрював Страйк, ніде на Волластон-Клоузі чи поблизу не знайшлося навіть сліду колишнього королівського прикордонника, але і йому не дуже щастило зі своїм «об’єктом» у Кет-форді. Худюща Стефані ще кілька разів виходила з квартири над забігайлівкою. Хоча Страйк і не стежив за помешканням цілодобово, він був досить упевнений, що вже встиг побачити весь її гардероб: кілька брудних елементів з трикотажу й одна пошарпана кофта з каптуром. Якщо вона, як упевнено заявив Шпеник, повія, то працює нечасто. Страйк старався не потрапляти їй на очі, але сумнівався, що порожній погляд Стефані зафіксує його, навіть коли стати просто перед нею. Її очі були ніби затулені віконницями, виповнені внутрішньою темрявою; зовнішнього світу вони більше не сприймали.

Страйк намагався встановити, чи Віттакер повсякчас у квартирі на Кетфорт-Бродвеї, або ж майже ніколи не там, але за цією адресою не було встановлено телефону, а власником в інтернеті значився такий собі містер Дарешак, який або пустив орендарів, або не міг вигнати небажаних пожильців.

Одного вечора детектив стояв біля дверей театру й курив, поглядаючи на освітлені вікна і не знаючи, чи не ввижається йому рух за ними, аж тут мобільний задзижчав, і на екрані засвітилося ім’я Вордла.

— Страйк слухає. Що там у тебе?