Кар'єра лиходія

Вона любила думати, що відколи почала працювати в детективній агенції, то стала більш товстошкірою. І все одно перші спроби познайомитися з фантазіями акротомофілів (людей, що відчувають сексуальний потяг до ампутантів) — фантазіями, доступ до яких вона отримала за кілька клацань мишкою, викликали у Робін неприємне відчуття у шлунку, яке не полишало її ще довго, навіть коли вона вже вийшла з інтернету. Тепер вона читала одкровення чоловіка (здається, то був чоловік), якого збуджував образ жінки, в якої всі чотири кінцівки відрізано — ноги над колінами, руки над ліктями. Конкретне місце ампутації, схоже, мало першочергову важливість. Інший чоловік (а може, жінка) з ранньої юності мастурбував, уявляючи, як йому і його найкращому другу одночасно відрізають ноги. Всюди обговорювали захоплення куксами й обмеженою мобільністю ампутантів, а також, наскільки зрозуміла Робін, інвалідністю як крайнім виявом прив’язаності.

Внизу коментатор Великих національних перегонів з характерною гугнявістю казав щось нерозбірливе, її брат чимдалі гучніше вболівав за свого коня, а Робін усе переглядала форуми, шукаючи згадки про Страйка, а ще — зв’язки між цим конкретним збоченням і насильством.

Робін відзначила, що жодного з авторів форумних фантазій про ампутантів і ампутацію не принаджували насильство чи біль. Навіть чоловік, чия сексуальна фантазія полягала в одночасному відрізанні ніг собі й своєму другові, дуже чітко пояснював: власне процес відрізання — то лише необхідність, щоб мати кукси.

Чи здатна людина, яку принаджує Страйк як ампутант, відрізати жінці ногу і відіслати йому? Мабуть, з презирством подумала Робін, Метью дійшов би саме такого висновку, бо, на думку Метью, людина настільки дивна, що її збуджують кукси, має бути достатньо божевільною і для того, щоб розчленувати іншу людину: власне, Метью таке видалося б дуже вірогідним.

Однак, наскільки Робін пам’ятала зміст листа «РЛ» і наскільки зрозуміла з фантазій інших акротомофілів, вірогідно, пропонована «компенсація» викличе в Страйка відразу більшу, ніж сама ампутація.

Звісно, «РЛ» може виявитися і акротомофілом, і психопатом воднораз...

— ТАК! ЧОРТ! ТАК! П’ЯТЬ СОТЕНЬ! — закричав Мартін. З коридору почулося ритмічне гупання: вочевидь, вітальню Мартін знайшов затісною для виконання переможного танцю. Раунтрі прокинувся, підскочив, сонно загавкав. Гамір був такий, що Робін не почула, як підійшов Метью; ось той відчинив двері. Робін автоматично заклацала мишкою, виходячи з сайтів, присвячених фетишизації ампутантів.

— Привіт,— сказала вона.— Я так розумію, Баллабригс прийшов першим.

— Так,— відповів Метью.

Вдруге за день він простягнув руку. Робін відклала ноутбук, Метью допоміг їй підвестися, обійняв. Тепло його тіла принесло їй полегшення, спокій. Вона б не витримала ще одного вечора за сварками.

Аж тут Метью відсунувся, втупивши погляд у щось за її спиною.

— Що?

Робін кинула оком на ноутбук. Просто посередині яскраво-білого екрана з текстом у рамочці великими літерами було написано визначення:

Акротомофілія (іменник)

Сексуальна девіація, яка відрізняється насолодою від фантазій або актів за участі людини з ампутованою кінцівкою.

Коротка пауза.

— Скільки коней загинуло? — нервово спитала Робін.

— Двоє,— відповів Метью і вийшов з кімнати.

14

...you ain’t seen the last of me yet, I’ll find you, baby, on that you can bet.

Blue Oyster Cult, “Showtime”[11]

О восьмій тридцять вечора в неділю Страйк стояв під Юстонським вокзалом і курив останню цигарку на наступні дев’ять годин — до прибуття в Единбург.

Елін була не рада, що він проґавить вечірній концерт, отож натомість більшу частину дня вони провели в ліжку, й така альтернатива Страйка дуже влаштовувала. Красуня Елін, зібрана і досить-таки холодна поза спальнею, в спальні ставала набагато відкритішою. Спогади про певні еротичні образи та звуки (алебастрова шкіра, мокра від його цілунків, розтулені у стогоні бліді губи) додавали нікотину особливого смаку. Курити в мальовничій квартирі Елін на Кларенс-Терресі було заборонено, бо її маленька дочка страждала на астму. За посткоїтальний десерт Страйкові стала боротьба зі сном, коли Елін на відеомагнітофоні у спальні поставила запис свого виступу на передачі про композиторів романтичної доби.

— Знаєш, ти схожий на Бетховена,— задумливо повідомила вона, коли камера взяла великий план мармурового бюста композитора.

— Зі зламаним носом,— озвався Страйк. Йому вже таке казали.

— А чому, власне, ти їдеш до Шотландії? — спитала Елін, коли він пристібав протез, сидячи на ліжку. Гі спальня була оздоблена у кремово-білих тонах і не мала й натяку на гнітючу аскетичність гостьової кімнати в оселі Ніка й Ільзи.