Кар'єра лиходія

Страйк не мав звички розповідати собі втішну брехню. Можна було б сказати, що Робін — то невимушеність дружби, а Елін — складнощі й радощі сексуальних стосунків. Але він розумів, що правда не така проста, і все навіть сильніше ускладнилося, коли з пальця Робін зникла заручна каблучка з сапфіром. Майже з першої миті знайомства Страйк зрозумів, що Робін становить небезпеку для його душевного спокою, але поставити під загрозу найкращі робочі стосунки за все життя — це буде акт самосаботажу з чистої примхи. Після багатьох років нестабільних стосунків, після всіх жертв, що він приніс на вівтар своєї справи, Страйк не хотів, щоб таке сталося. І не дозволить цього.

— Ти мене навмисно ігноруєш?

— Що?

Цілком нормально було її не почути за гарчанням старого двигуна.

— Я спитала — як там справи з Елін?

Раніше Робін не ставила йому прямих питань про особисте життя. Страйк вирішив, що позавчорашня відвертість додала до їхніх стосунків новий вимір близькості. Якби можливо було, він би цього не допустив.

— Нормально,— вичерпно озвався він, викинув недопалок і підняв скло. Стало трішки тихіше.

— Вона тобі пробачила?

— За що?

— Що ти цілковито забув про своє побачення! — відповіла Робін.

— А, це. Так. Ну, ні — але потім так.

Звертаючи на трасу А40, Робін (після двозначної Страйкової відповіді) раптом дуже живо уявила собі: Страйк, великий, волохатий, без половини ноги, сплітається з біляво-мармуровою Елін на білосніжних простирадлах... Робін була певна, що постільна білизна в Елін біла, нордична, чиста. Мабуть, пере її хтось інший. Елін була з верхніх прошарків середнього класу — надто багата, щоб самій прасувати простирадла перед телевізором у тісній віталеньці в Ілінгу.

— А що Метью? — спитав Страйк, коли машина виїхала на трасу.— Як усе пройшло?

— Нормально,— відповіла Робін.

— Брешеш,— сказав Страйк.

Робін знову засміялася, але була трохи обурена тим, що він отак розпитує, коли сам їй так мало розповів про Елін.

— Ну, він хоче помиритися.

— Та звісно,— озвався Страйк.

— Чому «та звісно»?

— Якщо ти мені не відповідаєш, я тобі теж не буду.

Робін не знала, як на це реагувати, але стало тепліше на душі. Мабуть, це вперше Страйк показав, що сприймає її як жінку, і вона мовчки відійшла від теми, щоб обміркувати це пізніше, на самоті.

— Він вибачався, все просив мене знову надягнути каблучку,— сказала Робін. Непозбувна відданість Метью не дозволила розповісти про сльози та вмовляння.— Але я...

Тут вона замовкла, і хоча Страйк хотів почути більше, він не ставив нових питань, а просто опустив скло і знову закурив.

На заправці Гіллтон-Парк зупинилися випити кави. Робін пішла до вбиральні, Страйк лишився стояти в черзі у «Бургер Кінгу».

Перед дзеркалом Робін зазирнула в мобільний. Як вона й очікувала, було повідомлення від Метью — але вже не благально-примирливе.

Якщо ти з ним переспиш, нашим стосункам край. Може, ти гадаєш, що це око за око, але то відмінні речі. Сара була багато років тому, ми були дітьми, я не хотів тебе скривдити. Подумай, від чого відмовляєшся, Робін. Я тебе кохаю.

— Вибачте,— пробурмотіла Робін, пропускаючи нетерплячу дівчину до сушарки.

Вона перечитала повідомлення від Метью. Приємний спалах гніву розвіяв суміш жалощів і болю, яку заронила та ранкова гонитва. Ось, подумала Робін, ось справжній Метью. «Якщо ти з ним переспиш, нашим стосункам край». Тобто він подумав, що то жарт, коли вона зняла каблучку і сказала, що весілля не буде? Гадає, що «стосункам край» настане тільки тоді, коли так вирішить Метью? «То відмінні речі». Невірність із її боку — гірша, ніж з його, за визначенням. На погляд Метью, її мандрівка — то просто акт помсти: мертва жінка і вбивця на волі — тільки привід для жіночої мстивості.

«Та пішов ти»,— вирішила Робін, запхнула мобільний у кишеню і повернулася до кав’ярні, де Страйк споживав подвійний «круасандвіч» з ковбасою і беконом.

Страйк помітив її почервонілі щоки і стиснуті зуби і зрозумів, що з Робін зв’язався Метью.

— Все гаразд?

— Нормально,— відповіла Робін і, не даючи йому слова сказати, додала: — То ти мені розкажеш, що там з Брокбенком?

Питання прозвучало агресивніше, ніж хотілося Робін. Тон повідомлення від Метью розізлив її, як і той факт, що після того в її думках постало питання: а справді, де вони зі Страйком сьогодні ночуватимуть?

— Якщо хочеш,— м’яко відповів Страйк.

Він дістав з кишені мобільний, відкрив фото Брокбенка, яке зробив з комп’ютера Гардакра, і передав телефон Робін.

Та вдивилася у довговиде смагляве обличчя під кучмою темного волосся — незвичне, але привабливе. Ніби прочитавши її думки, Страйк мовив:

— Нині у нього вигляд гірший. Це фото зробили, коли він вступив до армії. Тепер у нього запала очниця і вухо-вареник.

— Який він на зріст? — спитала Робін, пригадавши, як вивищувався над нею кур’єр у шкірі й дзеркальному шоломі.

— Як я чи навіть вищий.