Читаем Химерне місто Дрободан полностью

Химерне місто Дрободан

У просторому приміщенні завдяки надзвичайній кількості пари, що клубочилася і обтікала загорнені у рушники розпливчасті фігури, панувала напівтемрява. Із персонажів, попередньо мені знайомих, тут були лише Портфеллер і Фобіус. Останній стояв ззаду передостаннього і масажував його потужні плечі; на мармуровому столику зручно розташувалися кілька бокалів та пляшка чогось такого, яке коштувало як мінімум двох років моєї натхненної праці. Я ковтнув слинку і зачаїв здійснити із буржуями якийсь підступ.

- Налий мені от-того, Фобіусе, - забажав Портфеллер.

Фобіус відірвався від плечей шефа і рушив до столика. Тут би і не стало напою, навколо якого я кружляв останні кілька хвилин, та я, злостивий, вирішив завадити цьому. Тому Фобіус, що вже простягнув руку до пляшки, неочікувано з бентежним гуком полетів до басейну.

- Бу-ги-ги! - прокоментували присутні.

- Там щось було! - відплювавшись, повідомила жертва моєї партизанської акції.

- Ти ще скажи, що перечепився через привид одної із безневинних жертв Системи, - підкинув ідею Потрфеллер.

Присутні ввічливо розсміялися.

- Ну що, шановні колеги, піднімемо бокали за довгоочікувану перемогу над свободою слова! - продовжив відомий підприємець.

- Я за це пити не буду, - відгукнувся я обурено.

- Хто це сказав? Як це? Чому це?

Присутні із підозрою перезирнулися. Тоді я прокашлявся і представив на громадський розсуд останню кавер-версію зловісного реготу.

- Це я, всюдисущий дух масових комунікацій! - повідомив я і штовхнув столик, попередньо підхопивши дорогоцінну пляшку. Інвентар із ефектним брязкотом шугонув до басейну.

- Теракт громадської непокори, рятуйте! - заволали держимодри, і, хто в чому був, у рушнику чи без, перекидаючи лавки та один одного рвонули до виходу. Із тамбура почувся вереск гоблінів і хаотична стрілянина.

Портфеллер залишився позаду і, довівши стабільність нервової системи представника Системи - тьху ти, тафтологіка - спробував пручатися.

- Ти хто?! - вирячився він, намагаючись узріти мою прекрасну подобу.

Я підскочив ближче і вліпив йому звучного ляпаса.

- Ось тобі за маніпулювання масовою свідомістю! Ось тобі за знищення неугодних представників ЗМІ!

Я штовхнув його коліном, і нещасний Портфеллер простягнувся на вогкій підлозі.

- Я закликаю вас, Володарі, - простогнав він, відчайдушно роззираюсь і намагаючись відповзти подалі.

Тут би мені стривожитися і, задовольнившись трофеєм та знущанням над честю і гідністю замовника мого убивства, податися геть. Аж ні, очі мої вже заслав кривавий туман, через який, як відомо, відбувається значне погіршення видимості. А слід було детально роздивитися ось що: тіло Портфеллера безвільно обм’якло, і з нього догори поповзли три цівочки чорного диму, що скоро стали подібними на людські фігури, лишень, здається, не буває людей димчасто-прозорих і з червоними ліхтариками замість очей (хіба на аматорських фотограціях). Я відразу відчув, що не можу поворухнутися. І тут оці химерні фігури заговорили.

Перша фігура, блимаючи очима (в них, здається, не виникало жодних проблем із візуальним сприйняттям моєї особи):

- Ха-ха, цей безтямний пручається наче?Ой, пробі, тримайте, бо зараз заплачу!

Друга фігура, копаючи ногою тіло Портфеллера:

- Він хоче, либонь, опиратись Системі?Це - злий журналіст, але ж це не проблема!В нас методи є їх знешкодити притьмом.

Третя фігура, свердлячи мене очима:

- Їх нищити треба маленькими дітьми!Їх треба стріляти, палити, топити,Аби не казали, що правду не вбити!

Друга фігура із непристойними риторичними жестами:

- Цю правду собі хай застромлять до дупи!Ми - ті, хто тримає весь всесвіт докупи.

Третя фігура, здіймаючи руки у жесті священнодійства:

- Ми можемо все. Ми тримаємо небо,Задовольняючи власні потреби.Без нас вони всі вже давно б показились,З дурними ідеями денно носились.

Друга фігура, руки в боки:

- Ми - влада реальна, бо ми - деміурги,Державного фарсу творці й драматурги.