Хребет Дракона

— Ви повинні вмерти, мій конаґу, і я зроблю все, щоб інші повірили, ніби це зробили ішаранці. Зрада буде очевидною. — Він рвучко випростав руку і схопив Конндура за горло. Хоча конаґ боровся, бив ногами, намагаючись вирватись, однак Уто його не відпускав. Його хватка була достатньо міцною, щоб перекрити дихання Конндура, тому крики, що виривалися з його грудей, звучали лише як приглушене стогнання.

Уто нависав над Конндуром, стискаючи його горло все дужче, поки конаґ молотив руками, дряпаючись, намагаючись звільнитися з його хватки. Тепер, коли він зробив цей крок і колеса неминучого почали свій рух, він почувався спокійніше, рішучіше. Він робив те, що було необхідно для Співдружності.

— Оскільки ішаранці — жахливі тварини, я боюся, що не можу зробити це приємним для вас. Пробачте. — Його губи затремтіли. Голос став хриплим і ламким від напруження. Він не звертав уваги на звуки, які видавав Конндур, на його марну боротьбу. Він стиснув його горло ще сильніше, зосередившись на тих страшних речах, які ішаранці зробили з Марекою та його дочками, і з очей у нього потекли сльози не лише через те, що сталося з ними, але й через те, що мусив зробити з Конндуром, конаґом... своїм другом.

Сльози засліплювали його, але він не втрачав рішучості протягом yciєї довгої години, поки вбивав Конндура, повільно і болісно.

На самому початку боротьби конаґ перекинув маленьку чорнильницю, і на письмовому столі розтеклася чорна пляма. Але досить скоро в кімнаті стало так багато червоного повсюди, що ніхто не звернув би уваги на розлите чорнило.

89

Поки робітники Лютих облаштовували табір у пустелі, встановлюючи на піску жердини й розтягуючи навіси, By та її вельможні супутники відпочивали в затінку.

Адан спостерігав, як Пенда всотує кожну деталь, щоб згодом передати все побачене племенам Утауків. Вона помітила, як чоловік на неї дивиться.

— Кра, ще ніколи за всю історію наш народ не бачив нічого подібного. Я сподіваюся, що ми виживемо й це стане частиною нашого спадку. — Ксар заґелґотав і розпушив зелене оперення, явно погоджуючись.

— Сподіваюся, ми виживемо з багатьох інших причин, окрім цієї. — Він погладив її руку. — Особливо заради нашої дитини.

Одні маги Лютих вирушили до рівного дна висохлого озера, інші попрямували до зубцюватих бескидів і піднялися на скелясті схили. Вийшовши на солончак, маги простягнули перед себе руки, складені у формі чаші, тягнучи лінію магії. Вони не залишали слідів у куряві, але за ними проступала розплавлена склоподібна доріжка, причому кожен маг тягнув лінію, яка вигиналася і поверталася під гострими кутами, коли він змінював напрямок руху. Вони творили малюнок свого заклинання величезного розміру.

У горах, що здіймалися неподалік від висохлого озера, на самій вершині високої скелі стояв Аксус. Лисий маг підняв руки, направляючи своїх товаришів. Із цієї піднесеної на чималу висоту позиції він міг бачити лінії і позначки заклинання, намальовані в порожній пустелі.

З-під тіні навісу Адан міг бачити лише частину візерунка. Пенда нахилилася вперед, примружившись; її волосся і більша частина обличчя все ще були загорнуті в білу тканину.

— Я впізнаю ці символи. Ми бачили такі літери на руїнах Лютих, де часто стають табором Утауки.

Адан привернув увагу королева By, яка невимушено розмовляла зі своїм братом і вельможами.

— Що роблять ці маги? — запитав він. — Це частина полювання?

Кво чмихнув.

— Звичайно, це частина полювання. Ми багато не вполюємо, якщо немає дракона.

By пояснила терплячіше.

— Маги починають викликати дракона.

Маги закінчили створення магічного символу на пласкому солончаку, намалювавши на піску лінії, що закручувалися спіраллю до головної точки в центрі, після чого маги зібралися разом. Королева By та вельможні Люті вийшли з-під навісів і підійшли до краю малюнка. Королева жестом покликала Адана і Пенду.

— Йдіть сюди. Вам буде цікаво побачити це дійство. Я наполягаю.

Коли навколо них закрутився спекотний вихор, звуки якого нагадували протяжне виття, Адан і Пенда поправили свої накидки на головах. Разом вони спостерігали за склоподібними лініями, які маги безпомилково намалювали на цьому посушливому полотні.

Засмагла шкіра By заблищала під жовтим сонячним світлом, і серпанок пилу навис над улоговиною. Табір Лютих здавався барвистим селищем, що виринуло з-під землі, наче пустельні квіти після дощу. Інші Люті зібралися, щоб подивитися на дії магів.

Біля центральної точки створеного ними заклинання усі маги разом підняли руки й опустили їх в унісон, ударивши невидимим молотом. Яскраві вогні вирвалися з лінії заклинання, а склоподібний пісок вибухнув, розплескуючи в повітря потоки золотавого світла, схожого на хвилі північного сяйва.

Здійнявся вітер і закружляв по колу, повторюючи лінії малюнка заклинання. З пронизливим свистом пилюка піднімалася все вище і вище. Адан притис до себе Пенду, і вона припала до нього міцніше, утримуючи рівновагу. Смути білої тканини лопотіли навколо їхніх облич, а Ксар розпростав зелені крила, щоб втриматися на місці.