Хребет Дракона

Багато господарських будівель навколо фортеці потопали тепер у вогні. З катапульт знову запустили камені, розбивши ще одне кришталеве вікно в головній вежі.

Розлючений Рокк щось вигукнув незрозумілою Коллу мовою, і воїни Лютих кинулися в атаку на своїх кудлатих вовкоконях. Колланан зрозумів, що час настав. Заманити сюди Лютих було лише першою — і найлегшою — частиною плану.

— Розвертайтеся! — закричав він. — Назад через озеро — і мчіть чимдуж заради своїх життів! — Йому залишалося сподіватися, що Тон виконає свою обіцянку, а Елліель та Ласісу вистачить часу.

Колл розвернув Шторма, інші його солдати теж стали відступати, гучно тупаючи по твердій кризі і заскакуючи на своїх коней. Коні, форкнувши, понеслися галопом у бік дальнього берега. Стрільці пустили останні зі своїх вогненних стріл, хоча мало які з них влучили в ціль.

Колланан та його штурмовий загін мчали назад по не придатному для оборони замерзлому озеру, прикувавши до себе увагу свого ворога. Ззаду за ними гналися на величезних білих звірах Рокк і його вбивчі крижані Люті.

Коли напад розпочався і Елліель побачила, як вершники короля летять по замерзлому озеру, вона повернулася до Ласіса.

— Час настав.

Її супутник звузив світлі очі, і в його погляді наче кристалізувалася несамовита лють.

— Я знаю.

Разом вони вислизнули з-поза густих сріблястих сосен і побігли в бік загрозливої фортеці крижаних Лютих. За межами стін із крижаних блоків скупчилися грубі хатинки, у яких мешкали мамули. Хоробрий пригнувся, поспішаючи до халуп, що були розташовані на місці зруйнованої частини селища.

— У своєму північному палаці королева Онн наказала мамулам наглядати за Бірчем. Якщо вона відправила хлопчика сюди разом із Рокком, то мамули, можливо, все ще доглядають за ним. Не схоже, що Рокк здатний до батьківського піклування. — Він скривився. — Сумніваюся, що королева By взагалі ще згадувала про малого.

Щоб заспокоїтися, Елліель торкнулася гострих бойових клинків у себе на боці.

— Спершу пошукаємо тут, поки Лютих відволікли. — Вона глянула на озеро, де розгорався запеклий бій. Елліель побачила яскравий спалах вогню — це Урок запалив свій реймер. Ворог не помітить їхнього таємного проникнення із цього напрямку. — Якщо хлопчик не з мамулами, то ми знайдемо якийсь спосіб потрапити всередину фортеці.

Хоробрі пробиралися до комор і халуп мамулів. Під дощем вогневих стріл, випущених загоном Колланана, стривожені мамули заметушилися, коли крихітні вогники стали потрапляти в їхні споруди й підпалювати дахи. Мамули дріботіли туди-сюди в моторошній тиші.

Переставши ховатися, Ласіс кинувся уперед, його чорна накидка, посилена кольчугою, важко звисала з плечей. Елліель неслася поруч, витягуючи на бігу свій довгий бойовий ніж, а не реймер. Помітивши їх, істоти вклякли від здивування, а потім, мов рій, зібралися докупи перед Хоробрими — виявляючи радше допитливість, ніж ворожість. Найвища істота ледве сягала Елліель до грудей.

Ласіс, зупинившись, ступив у цей дивний натовп і промовив:

— Я — ворог крижаних Лютих, як і ця жінка. — Мамули виглядали схвильованими та розгубленими. Ласіс, мов зброєю, пронизав їх поглядом своїх світлих очей, й істоти витріщилися на нього, наче загіпнотизовані. Елліель була зачарована зв’язком, який він, здавалося, мав із ними. — Інші створіння вашого виду допомогли мені, коли королева Онн кинула мене помирати біля свого палацу далеко на півночі. Дивіться, у мене є доказ.

Він запхав руку за нагрудну броню і вийняв бляклий предмет кольору слонової кістки — круглий диск, випиляний з оленячого рога. Простий ґудзик від сорочки, явно знятий з тіла людини, вбитої крижаними Лютими під час нападу на Лейк Бакал.

— Один із ваших дав мені це. — Мамули, здавалося, шанобливо витріщилися на цей предмет. — Тепер нам знову потрібна ваша допомога.

Мамули заджерґотали і підійшли ближче, зачаровані. Розрізнені пожежі продовжували ширитися серед господарських будівель, і перші торочки полум’я досягли халуп із зовнішнього краю, але мамули не рушили з місця, щоб загасити вогонь.

З фортеці на замерзле озеро виїхав загін воїнів крижаних Лютих, аби напасти на вояків Колланана. Елліель зрозуміла, що їм слід братися до діла — і швидко.

— Ми маємо знайти Бірча. Кращої можливості точно не буде.

Ласіс квапливо заговорив до мамулів.

— Королева Онн тримає людину, хлопчика, в ув’язнені. Ми тут, аби врятувати його. Він з вами? У ваших будиночках? — Мамули заджерґотіли, розгублені. — Вона просила вас про нього дбати?

Пожежа продовжувала поширюватися, охопивши ще кілька халуп. Елліель нетерпляче промовила:

— Вони не розуміють тебе. Ми повинні шукати самі. — Хоробра пройшла повз істот і відсунула вбік подерту шкуру, що висіла на дверях найближчої хатинки. Усередині смерділо гниллю, згірклою олією та ще чимось їй незрозумілим.

— Бірч! — вигукнула вона. — Ми прийшли тебе врятувати. — У тьмяному приміщенні вона не побачила хлопчика, та й узагалі нікого не побачила. Хоробра поспіхом обшукала наступну хатинку, теж безуспішно.