Хребет Дракона

— Скачіть! — крикнув він решті вершників. — Рятуйте свої життя.

Звуки крижаних Лютих змінилися з уїдливих бойових вигуків переслідувачів на крики гніву, а потім жаху невір’я. Пролунав голос Рокка, який скомандував своїм вершникам:

— Використовуйте свою магію! Знову утворіть кригу!

Тон посміхнувся. Цього буде недостатньо.

Пара й туман кружляли навколо крижаних Лютих, закручуючись по спіралі в холодному смерчі, коли ті намагалися заморозити озеро, але на далекому березі Тон стиснув зуби і нахилився ще нижче, ніби збирався зануритися обличчям у замерзле озеро. Він опустив руки по плечі й запустив ще один імпульс.

Крига навколо крижаних Лютих та їхніх кудлатих хижаків прогиналася і переверталася. Крижані плити нахилялися, скидаючи воїнів у скаламучену воду. З розлюченим криком Рокк упав зі свого коня і поринув в озеро, а слідом за ним втонув його вовкокінь. Захоплені в пастку крижані Люті намагалися пливти, проте навколо них свистіла пара, кипіла вода, а уламки криги наповзали один на одного.

Тон розплющив очі і витягнув руки з води. Вони були геть мокрими, але залишкове тепло в долонях миттєво висушило їх.

Крижані Люті намагалися вибратися на твердий лід, борсаючись серед уламків криги.

З легкою лукавою усмішкою Тон стиснув кулаки і гупнув по поверхні озера. І в ту ж мить хвиля сильного холоду вирвалася назовні, подібно до крижаного штормового вітру, що, наростаючи, перетворився на льодяну повінь, яка скувала холодом розтале озеро, нерівні хиткі крижані плити, вмить зробивши озеро Бакал знову цілковито твердим.

Рокк та його воїни, що метушилися у воді, завили, побачивши, як на них несеться біла ударна хвиля. Ця заморожуюча хвиля накрила крижаних Лютих, огортаючи їх кригою озера, міцною, як камінь. Гуркіт прокотився аж до далекого берега, де вдарився в зруйновані ворота фортеці крижаних Лютих.

Тон запитав себе, чи така ж хвиля пронеслася містечком, убиваючи всіх його невинних мешканців.

Зовсім виснажений, він звалився на берегові скелі. Він почувався незвично слабким, і йому хотілося, аби Елліель була поруч. Вона подбала би про нього.

Але зараз він був тут один, тож він хитнувся вперед, стискаючи коліна. Його довге волосся було вогким від поту, він здригнувся, а тоді зрозумів, що це здригання — то сміх! Хоча Тон не міг пригадати, хто він, однак був вражений тим, що зробив. Він підняв руки, розвів пальці й подивився на них. Він не міг дочекатися, щоби сказати Елліель, що зміг зробити саме те, про що вона просила... саме те, про що попросив король Колланан.

Він сподівався, що вона скоро повернеться.

Тон взяв себе в руки і приготувався чекати на березі, поки загін Колланана дістанеться до нього по відновленій кризі. Елліель і Ласісу вже, ймовірно, вдалося знайти хлопчика.

Якщо ні, то, можливо, йому доведеться заради неї зруйнувати всю фортецю крижаних Лютих. У цю мить Тон думав, що він це зможе.

Три мамули поспішали вперед, ведучи за собою Хоробрих углиб крижаної фортеці. З іще палаючим реймером Елліель намагалася отримати бодай якусь відповідь від цих нетерплячих істот, поки вони бігли проходами.

— Бірч тут? Його утримують в одному з цих коридорів?

Повернувши за ріг, вони з Ласісом здивували своєю появою двох високих крижаних Лютих, не воїнів або вельмож, а радше представників нижчої касти. Кожен із них ніс великі томи в худорлявих руках. Заскочені зненацька несподіваною появою Хоробрих, Люті кинули важкі книги і схопилися за тупу на вигляд зброю, що висіла у кожного при боці.

Елліель і Ласіс рухалися разом так, ніби відпрацьовували спільні дії, вдаривши одночасно своїми реймерами. Вони рубанули Лютих, розчахнувши їх на половини, з яких клубочився дим. Щойно тіла впали, як Елліель, не зупиняючись і не роздумуючи, штовхнула приголомшених мамулів уперед, хоч і гадки не мала, куди вони йдуть.

— Ходімо, ми повинні його знайти!

Коли вони проминули наступне перехрестя, із великої, добре освітленої кімнати з’явився ще один Лютий. Хоча він був представником середньої касти, якийсь управитель абощо, він виглядав зарозумілим і пихатим. Почувши якусь метушню, він вискочив їм назустріч і побачив трьох мамулів, а за ними Хоробрих із запаленими реймерами. Лютий заревів від обурення, але, перш ніж він спромігся на слова, Елліель встромила свій вогненний клинок йому в живіт, випалюючи все до самого хребта. Він упав, усе ще намагаючись висловити свою лють.

— Ми повинні допитати наступного, — мовила Хоробра. — Інакше нам не вдасться знайти хлопчика, поки ми тут.

З яскраво освітленої кімнати вийшов широкоплечий маг Лютих. Він був окутаний аурою внутрішньої сили. На ньому було вбрання із заморожених шкур.

Ласіс підійшов ближче до Елліель.

— Маг Лютих точно знає, де знайти Бірма. — Він звузив свої світлі очі і став лицем до лиця зі зловісним чоловіком.

На обличчі мага ніби розбушувалася буря, і всім своїм виглядом він випромінював злість.