Хребет Дракона

Адан намагався переконати себе, що Люті не становлять явної загрози, а просто... дивні. Навдивовижу люб’язна королева By все так само хотіла союзу з людьми і навіть погодилася зустрітися з конаґом Конндуром, оскільки він представляв усю Співдружність. Як тільки Адан повернеться до Баннрії, то розішле звістки і організує відверту розмову між конаґом трьох королівств та королевою піщаних Лютих. Він також повідомить короля Колланана, що Нортеррі може бути надана допомога.

Повертаючись з пустелі, Пенда тримала свої думки при собі, проте Адан міг сказати, що дружина стурбована. Її ска, який повернувся відразу після закінчення полювання на дракона, так, наче нічого й не трапилося, сидів у неї на плечі. Ксар зосереджено хрумав великого жука, якого десь спіймав.

Коли вони нарешті досягли лісистих рубежів Судерри, Кво зупинив свого ауґа:

— Ось ваше королівство, Адане Старфолле. — Він вигнув брову. — Гадаю, ви знаєте дорогу додому?

— До Баннрії пів дня ходу, — відказала Пенда швидко, так ніби їй не терпілося, щоб вони знову залишилися самі. — З нами все буде гаразд. — Вона намалювала коло довкруж серця.

Задоволений, що здихався нудного обов’язку, Кво розвернув свою їздову рептилію, а за ним розвернулася і решта супроводу.

— Ми незабаром зв’яжемося з вами. Будьте готові долучитися до нас. — Він замовк, немов чекаючи ще чогось. Незручна мовчанка затягнулася. Адан не здогадався, в чому справа, і Кво нетерпляче додав: — Ми не збиралися віддавати вам наших ауґів. Звідси можете піти пішки.

Здивований Адан відповів:

— Але моя дружина вагітна.

— Твоя дружина сильна, мій Старфолле. — Пенда спішилася. — Ми можемо пройтися.

Побачивши вираз її обличчя, він не став сперечатися. Адан теж відчув би полегшення, опинившись подалі від Лютих.

— Я з радістю проведу час наодинці зі своєю дружиною. — Злізши з ауґи, він забрав свої речі та попрощався з Кво. — Дякую за незабутні враження.

Кво вхопив віжки ауґи Адана, а інший воїн забрав звіра Пенди. Рептилії форкали, висовуючи чорні роздвоєні язики. Не озираючись, дивний загін рушив геть, залишивши короля й королеву самих серед пагорбів.

Стоячи разом з Пендою на краю лісу, Адан узяв її за руку. Її губа тремтіла, ніби вона змогла нарешті вивільнити свої страхи.

— Кра, вони лякають мене до глибини душі!

Аданові теж було не по собі.

— Але я бачив і те, на що здатні крижані Люті. Якщо ми опинимося між цими двома силами, королева By може стати нашим наймогутнішим захисником.

Простуючи пішки через пагорби, Пенда помітила квітку блакитного маку і посміхнулася.

Королівській парі на честь повернення додому влаштували гучні урочистості. Адан і Пенда розповідали історії про полювання на дракона і хизувалися лускою та зубом — трофеями з тіла переможеного чудовиська. Гейл Орр теж був там, щоб привітати їх щирим сміхом та численними власними оповідями про подорож від Конвери до Ішари і назад. Він щойно повернувся в місто після кількох днів, проведених серед пагорбів з іншими Утауками.

Юний Гом прислуговував їм і водночас жадібно ловив кожне слово їхніх розповідей, та Гейл діймав хлопця, аби той повертався до виконання своїх обов’язків.

— Принеси їжу з кухні, хлопче! І нехай слуги нагріють воду, бо королю Адану та моїй доньці конче треба прийняти ванну! Хіба тебе не вчили виконувати свої обов’язки? — Зброєносець зник, і Гейл сів, зацікавлено прислухаючись до розмов за столом.

Пенда колупала свою їжу, зауваживши, що почувається недобре.

— Я навчилася довіряти своїм відчуттям, батьку. Піщані Люті такі... чужі.

— Ми всі довіряємо твоїм відчуттям, серденько, — відказав Гейл, малюючи коло пальцем.

Аданові сподобалася подана страва, адже йому так довго доводилося їсти похідну їжу, а ще й всілякі незвичні харчі, пропоновані Лютими.

— Скажу вам так, батьку Орр, якби цей дракон напав на Баннрію, ми не змогли б йому протистояти. Люті володіють вражаючою магією. Вони можуть виявитися досить сильними, щоб відбити напад крижаних Лютих, якщо ті рушать на Судерру.

— Це саме те, що By збиралася показати нам, — додала Пенда. — Обіцянка, але одночасно й погроза. Вона хотіла переконати тебе, що потрібна нам у майбутній війні.

Адан зробив іще один ковток вина:

— Ми повинні розглянути цю можливість. Нині не звичайні часи.

До зали увірвалася посланниця, молода жінка з племені Утауків, яка щодуху мчала сюди від самої Конвери. Її обличчя було вкрите кіркою пилу, і здавалося, що вона от-от впаде, бо, схоже, не їла кілька днів. Вартові Стяга хутко доправили її в королівську їдальню.

— Адане Старфолле... — важко видихнула посланниця. — Мені наказав сам конаґ передати це вам — віддати прямо вам в руки. — Порившись у шкіряній сумці на стегні, вона витягла складений лист, запечатаний сургучем, на якому була зображена стилізована літера «М».

Коли Адан узяв документ, посланниця з полегшенням упала на стілець, навіть не чекаючи дозволу. Пенда запропонувала жінці свою страву, і та жадібно накинулася на їжу.

Адан, поглянувши на воскову печатку, упізнав знак свого брата.

— Що це? Конаґ... Мандан? — Він розкрив листа.