Кіт без прикрас

Насправді усе зводиться до різниці між "усередині" і "зовні" (див. "Гігієна"). Більшість справжніх котів засвоюють цю різницю дуже швидко. У більшості справжніх котів вистачає розуму зрозуміти, що сухий лоток в кутку кухні кращий, ніж клумба на вулиці, де дмуть вітри прямо з Сибіру. Мабуть, вони дізнаються це ще від матері, хоча науці доки невідомо, як мами-кішки передають такі знання своїм нащадкам. Питання вивчалося дуже ретельно, проте спостереження не дало нічого. Хіба що, можливо, навчання відбувається в процесі трохи нервової гри в котошахи. Або котенята відвідують деяку таємну школу, де їм показують графіки і діаграми. (Просто дивно, якими упевненими в собі і розумними зростають котенята під наглядом своїх мам. Нас, людей, матері вже скільки тисячоліть пестують - і подивіться на нас! Якби Ромула і Рема виховала не вовчиця, а кішка, Рим був би зовсім іншим[5].

І це єдине, чому можна навчити кота. Так, саме так - більше ви нічого від нього не доб'єтеся. Вам може здатися, що ви досягли деяких успіхів, але насправді ви просто невірно дивитеся на ситуацію. Вам здається, ніби кіт слухняно з’являється рівно в десять до заднього ганку, щоб отримати свою вечерю. Кіт вважає, що він привчив тюху на довгих ногах кожен вечір відкривати банку консервів.

Що таке дисципліна - якщо відкинути різну нісенітницю щодо шкільних традицій і надраєної амуніції? Дисципліна - це: "Якщо не зробиш, що я хочу, - всиплю"! А кіт - це така тварина, всипати якій дуже важко. Собаки - інша справа: вони завжди буквально самі підставляються під горезвісну згорнуту газету, після чого розігрують одну і ту ж сумовиту сцену з повзанням по підлозі і тужливим скавчанням, причому так фальшиво, що акторів за таку гру безжально обсвистали б. Вдарити ж кота - все одно що шльопнути по хутряній рукавичці, набитій шпильками: боляче, а користі жодної.

У нас є родич - імені називати не стану, поки не мине термін давності його злочинів в очах Королівського суспільства захисту тварин від жорстокого поводження. Так от, він стверджував, що навіть для того, щоб просто привернути котячу увагу, необхідно метнути через увесь город пів[6]цеглини. І як би не опиралася цьому душа, справжній котолюб іноді розуміє, що настав час вжити заходів.

Заходи можуть бути наступні.

Великий Балістичний Земляний Комок (ВБЗК)

Тобто перше, що потрапляє під руку[7], коли ви працюєте на грядках і краєм ока помічаєте силует, що злодійкувато прилаштовується серед білокачанної капусти і горошку[8].

ВБЗК в справі охорони грядок замінює гумові кулі - вірний засіб, щоб покарати, але не убити. Найправильніша стратегія - вразити за допомогою ВБЗК точку на відстані дюймів восьми від носа порушника. Потрапивши під удар земляної шрапнелі, кіт підстрибне на метр, і нетравлення шлунку до кінця дня буде йому забезпечено.

Серйозний недолік цього методу полягає в тому, що кіт дуже швидко розкусить вас і зрозуміє : перед ним справжній котолюб, тобто рохля, і якщо не піддаватися на блеф, то дуже скоро увесь його бойовий запал випарується, тюха побурчить-побурчить, вигадуючи скаргу в ООН, і заспокоїться.

Четверо котів, що кожну весну влаштовували в нашому городі овочевий Перл-Харбор, прекрасно знали усе це і незворушно сиділи серед свистячих земляних снарядів.

"Чому цей тип увесь час скаче, як ужалений? - читалося на їх фізіономіях. - І що заважає йому як слід прицілитися"?

Глибокі ями з кілками на дні

Не думайте, що це не підлягає обговоренню.

Ставок і важкий камінь

Іноді, дуже рідко, відливаються кішці мишачі слізки. Чи, наприклад, здоровенна вівчарка з великої дороги вирішує підло напаскудити посеред під'їзної доріжки справжнього котолюба, a тут котолюб чисто випадково виходить з-за рогу з великою цибулиною в руці.

Але ще краще, коли справжній котолюб прокидається від післяполудневого сну на своєму лужку і бачить, як котяра - той самий, що нині обіймає посаду місцевого Кота Йошкіна, - сидить біля ставка і напружено вдивляється углиб в пошуках уцілілих карасів. Справжній котолюб раптом виявляє в собі здатність стартувати в усю прудкість прямо з лежачого положення. Але життя повне сюрпризів. Коти вміють ходити по воді. Я. тобто той справжній котолюб присягається, що ЙоК утік від нього прямо по поверхні ставка.

А де ж був справжній кіт, взятий в будинок, якщо пам'ятаєте, якраз для того, щоб відвадити чужаків? Спав на кухонному стільці, як завжди в подібних випадках. А трохи пізніше отримав на дурничку банку сардин - аж надто нещасний був у нього вигляд.

Покарання на справжніх котів не діють. Тому що справжні коти не бачать зв'язку між покаранням і злочином. Ну кричить цей тюха, ну кидається тапками, ну твердить щось там аж занадто голосно по декілька разів - і що? Тюхи взагалі дивні, що з них візьмеш. Залишається тільки прикопати калюжку і з безневинним виглядом жити далі.

Психологічна війна