Ключ від Позасвіття

Лінус обережно підняв картину разом з паперовим аркушем і приставив до стіни. Кілька хвилин вагався, зважував за і проти. Потім глянув на Ліннею.

— Я мушу подивитися ще раз, — прошепотів він. — Мені треба знати, що буде далі в Позасвітті.

Він простягнув руку й взявся за один куток паперу. Повільно підняв. Потроху, сантиметр за сантиметром відкривав поверхню картини. Темний силует зник. Полотно ціле. Ліонора і Вільгельм стоять навпроти.

Але цього разу біля Ліонори був ще дехто. Хлопчик із чорним ключем на шиї.

Лінусу перехопило подих.

Він побачив себе самого.