Колгосп тварин

Тим часом життя було лихе. Зима була така ж холодна, як минула, а харчів було навіть менше. Знов зменшено пайку, крім свинячої і собачої. Квікун пояснив, що було б незгідне з основами тваринізму занадто дріб’язково застосовувати засаду рівности пайки. В кожнім разі він без труднощів довів тваринам, що по суті їм не бракує харчу, хоча б справа на перший погляд виглядала інакше. Певне, в переходовій добі знайшли потрібним пристосовання пайки (Квікун завжди говорив про цей крок як про «пристосовання», ніколи як про «зменшення»), але порівнюючи з Джонсовими часами поліпшення було величезне. Швидко, пронизливим голосом відчитуючи числа, він доводив їм уроздріб, що вони мають більше вівса, більше сіна, більше буряків як за Джонса, що їхній трудодень коротший, що п’ють більш якісну воду, що живуть довше, що зменшилась смертність між їхніми немовлятами і що вони мають більше соломи по стайнях та менше терплять від бліх. Тварини вірили кожному слову. Поправді Джонс і все з ним зв’язане майже затерлось у їхній пам’яті. Вони знали, що життя сьогодні стало лихе і злиденне, що вони часто голодні й холодні і що, звичайно, вони як не сплять, то працюють. Та за давніх часів було, без сумніву, ще гірше. Вони в це радо вірили. Крім цього тоді вони були рабами, а зараз вони вільні і в цьому головна ріжниця, як невтомно підкреслював Квікун.

Тепер доводилось годувати значно більше їдців. Восени чотири льохи злягли майже водночас і привели тридцять одне порося. Поросята були сорокаті, а тому що Наполеон був одинокий кнур в колгоспі, можна було вгадати, хто їхній батько. Повідомлено, що згодом, після закупу цегли й дров, в садку перед панським будинком буде збудоване приміщення під школу. Покищо поросята діставали науку від самого Наполеона в кухні панського будинку. Руханкові вправи відбували вони в садку; їм відраювали гратись з іншими молодими тваринами. Приблизно в цей час встановилося також правило, що коли свиня зустрічається на стежці з якоюсь іншою твариною, то ця мусить уступитися з дороги; і так само, що всі свині, незалежно від становища, мають привілеґію перев’язувати кожної неділі хвостика зеленою стрічкою.

Цей рік був для колгоспу досить успішний, але все Ще не доставало грошей. Треба було купити цеглу, пісок та вапно для приміщення під школу; необхідно також було почати складати гроші на машини для вітряка. Далі йшли такі речі як олива для лямпи й свічки, потрібні у будинку, цукор для Наполеонового столу (він заборонив іншим свиням його їсти, щоб мовляв, вони занадто не розпаслися), і всі звичайні доповнення, як приладдя, цвяхи, мотуззя, вугілля, дріт, брухт, нарешті, сухарі для собак. Продали лишки сіна і частину викопаної картоплі; умову про постачання яєць віднесли на шістьсот штук на тиждень, так що цього року приплідку ледве вистачило на те, щоб утримати загальне число курей на давньому рівні. Пайку, зменшену в грудні, зменшено знов у лютому і заборонено світити ліхтарні по стайнях, щоб заощадити оливу. Та свиням жилось наче зовсім вигідно і вони дедалі то більше гладшали. Раз пізно пополудні (було це наприкінці лютого) теплі, густі, смаковиті пахощі, невідомі досі нюхові тварин, розійшлися хвилею по подвір’ї з маленької броварні, що за Джонса стояла без ужитку; вона містилась позаду кухні. Хтось сказав, що це запах вареного ячменю. Тварини жадно втягали в себе повітря та міркували, чи це не тепла замішка готовиться їм на вечерю. Але жодна тепла замішка не появилась, тільки у найближчу неділю повідомлено, що відтепер увесь ячмінь оставлятимуть виключно на вжиток свиням. Поле за садом було вже засіяне ячменем. Незабором розійшлась вістка, що відтепер кожна свиня одержує кварту пива в день; Наполеонові дістаються дві літри щоденно, що їх йому завжди подають у вазі для юшки марки Краун Даби.