Колиска для кішки

Дівчата співали «O мале місто Віфлеєм». Не скоро я забуду, як звучав у їхньому виконанні рядок: «Страхи та надії минулих років сьогодні згадаємо знов».

21 Морська піхота йде в наступ

Старий доктор Брид за допомогою міс Фауст пороздавав різдвяні шоколадки друкаркам, і ми повернулися до його кабінету.

– На чому ми зупинилися? – спитав він. – А, так-так!

І він попросив мене уявити морських піхотинців Сполучених Штатів, що пропадають у Богом забутому болоті.

– Їхні вантажівки, танки та гаубиці буксують, – сумно сказав він, – грузнучи у смердючій багнюці… – Він підняв палець і підморгнув мені. – Але припустимо, юначе, що один із солдатів має крихітну капсулу із зернятком льоду-дев’ять, із програмою для атомів води, щоб вони створили нову структуру, замерзли. Якщо цей солдат кине зернятко у найближчу калюжу, то?..

– Калюжа застигне? – припустив я.

– А багнюка навколо калюжі?

– Застигне?

– І всі калюжі в уже замерзлому ґрунті?

– Теж замерзнуть?

– А озерця та струмки серед замерзлої трясовини?

– Теж замерзнуть?

– Отож-бо й воно! – вигукнув він. – А морська піхота Сполучених Штатів вилізе з болота й піде в наступ!

22 Представник жовтої преси

– Ця штука існує? – спитав я.

– Ні-ні, ні, – відповів Брид, знову втрачаючи терпець. – Я розповів вам усе це лише для того, щоб ви могли уявити собі надзвичайне новаторство підходів Фелікса до старих проблем. Ви почули зараз переказ того, що він наговорив генералу морської піхоти, котрий дошкуляв йому питанням багна.

Фелікс обідав щодня в нашому кафетерії завжди сам. Ніхто не дозволяв собі сідати до його столу, щоб не перервати потоку думок ученого. Таким було неписане правило. Але генерал морської піхоти вломився до приміщення, усівся на стілець і почав балакати про багно. Моя розповідь – це й була імпровізована промова Фелікса.

– І такої штуки… такої штуки насправді немає?

– Я тільки що казав вам: ні, немає! – роздратовано вигукнув Брид. – Фелікс помер невдовзі після цього! Якби ви уважно слухали те, що я намагався вам розповісти про людей-дослідників, ви не ставили б таких запитань! Ті, хто займається чистими дослідженнями, працюють над тим, чим вони захоплюються самі, а не тим, що хвилює інших людей.

– Але я все думаю про те болото…

– Можете припинити! Я навів це лише задля прикладу.

– Коли струмки, що течуть через болото, замерзнуть у вигляді льоду-дев’ять, що станеться з ріками й озерами, куди вони впадають?

– Замерзнуть. Але льоду-дев’ять не існує.

– А океани, куди впадають замерзлі ріки?

– Замерзнуть теж, звісно, – різко кинув він. – Бачу, ви вже вирішили винести на ринок сенсаційну історію про лід-дев’ять. Кажу вам ще раз, цієї речі не існує!

– І джерела, що живлять замерзлі озера та струмки, і всі підземні води, що живлять джерела?

– Замерзнуть, чорт забирай! – вигукнув він. – Шкода, що я відразу не розпізнав вас як представника жовтої преси, – сказав він пишномовно, піднявшись на ноги. – Я не допустив би вас сюди навіть на хвилину!

– А дощ?

– Коли почнеться дощ, краплі перетворяться на маленькі часточки льоду-дев’ять – і тоді настане кінець світу. А зараз – кінець інтерв’ю! На все добре!

23 Остання порція печива

Доктор Брид помилявся щонайменше в одному: така штука, як лід-дев’ять, існувала.

Знаходилась вона не деінде, а на нашій Землі.

Лід-дев’ять був останнім даром, який створив Фелікс Гоніккер для людства, перш ніж піти по заслужену винагороду.

Нікому не було відомо, що він робить. Жодних записів про те, що він зробив, не залишилось. Щоправда, для цього акту творіння він потребував складних приладів, але вони вже були в Дослідній лабораторії. Доктору Гоніккеру треба було лише ходити по сусідах та позичати те чи інше, як годиться між добрими друзями: набридати сусідам, аж доки нарешті, так би мовити, не спечеш свою останню порцію печива.

Він створив крихту льоду-дев’ять. Вона була блакитно-білою. Вона мала точку плавлення сто чотирнадцять градусів за Фаренгейтом.

Фелікс Гоніккер поклав крихту льоду до маленької склянки, склянку він поклав до своєї кишені. І поїхав зі своїми трьома дітьми на дачу, на мис Код, святкувати Різдво.

Анджелі було тоді тридцять чотири роки. Френку – двадцять чотири. Малюку Ньюту – вісімнадцять.

Старий татко помер у Святвечір, розповівши про лід-дев’ять тільки дітям.

Діти поділили лід-дев’ять між собою.

24 Що таке вампітер

Тут я маю розповісти, що боконісти називають вампітером. Вампітер – це вісь карасу. Не може бути карасу без вампітера, учить нас Боконон, як не буває колеса без втулки.

Вампітером може бути що завгодно: дерево, камінь, тварина, ідея, книга, мелодія, Святий Ґрааль. Що б то не було, члени карасу обертаються навколо нього у величному хаосі, подібному до спіральної туманності. Зрозуміло, що орбіти, якими рухаються члени карасу відносно свого спільного вампітера, чисто духовні. Обертаються душі, а не тіла. Як учить нас співати Боконон: