Колиска для кішки

— Як вони поводились, коли бачили людину на гаку? — спитав я.

— Ну, — сказала Гейзел, — вони реагували, як решта, як дорослі. Поглянуть, нічого не промовлять і йдуть собі дивитись наступний експонат.

— Який же був наступний?

— Залізне крісло, у якому колись живцем засмажили чоловіка, — сказав Кросбі. — Засмажили за те, що він убив свого сина.

— Але, після того як його засмажили, — жваво додала Гейзел, — виявилось, що він сина не вбивав.

44 Співчуття до комуністів

Коли я повернувся до свого місця поряд із дюпрасом Клер та Горліка Мінтонів, у мене вже була, завдяки Кросбі, нова інформація про них.

Подружжя Кросбі не було знайоме з Мінтоном, але вони знали, яка в нього репутація. Їх обурило його призначення на посаду посла. Вони сказали мені, що Мінтона колись вигнали з Державного департаменту за те, що він був недостатньо суворий до комунізму, але поплічники комуністів, а може, навіть хтось страшніший, допомогли йому відновитись на службі.

— Непоганий буфет там, у хвості, — сказав я Мінтону, зайнявши своє сидіння.

— Хммм? — подружжя все ще читало рукопис, що лежав між ними.

— Гарний бар у літаку.

— Дуже добре. Це приємно.

Читання тривало, подружжя очевидно не зацікавилось моїм повідомленням. Аж раптом Мінтон обернувся до мене з кисло-солодкою посмішкою й спитав:

— До речі, хто він такий?

— Ви кого маєте на увазі?

— Чоловіка, з яким ви розмовляли в барі. Ми йшли туди, щоб випити, і біля самого входу почули вашу розмову. Ця особа розмовляє дуже голосно. Він сказав, що я співчуваю комуністам.

— Це велосипедний магнат Г. Лов Кросбі, — сказав я, червоніючи.

— Мене звільнили з приводу песимізму. Комунізм тут ні до чого.

— Це я була винна, — сказала Клер. — Проти нього не було доказів, крім листа, який я надіслала до «Нью-Йорк Таймс» із Пакистану.

— Що ж ви там написали?

— Багато чого, — зітхнула вона, — бо мене дуже засмутила неспроможність американців уявити, що хтось може бути не американцем та ще й пишатися цим.

— Зрозуміло…

— Але одне речення з цього листа раз у раз повторювали під час перевірки моєї лояльності, — зітхнув Мінтон і процитував лист своєї дружини до «Таймс»: — «Американці постійно шукають любові до себе в таких формах, яких вона ніколи не набуває, і в таких місцях, де її не можна знайти. З цим потрібно щось робити».

45 Чому ненавидять американців

Лист Клер Мінтон до «Таймс» був опублікований у найгірший період діяльності сенатора Мак-Карті[14], і її чоловіка вигнали через дванадцять годин після того, як лист надрукували.

— А що ж такого страшного було в тому листі? — спитав я.

— Найстрашніша з усіх різновидів зрада, — сказав Мінтон, — полягає у твердженні, що американців не люблять повсюди, куди вони приходять, що б вони там не робили. Клер намагалася довести, що в американській зовнішній політиці треба розраховувати на ненависть, а не на вигадану любов.

— Американців, безперечно, справді ненавидять у різних краях.

— Люди ненавидять одне одного в різних краях. Клер у своєму листі зауважила тільки, що американці, як усі люди, можуть викликати ненависть, це нормально, і було б нерозумно вважати, що для них буде зроблено виняток із загального закону. Однак комісія з перевірки лояльності цього не помітила. Вони звернули увагу лише на те, що ми з Клер здогадались: американців не люблять.

— Авжеж… Але мені приємно бачити, що ця історія скінчилася добре.

— Гммм? — відгукнувся Мінтон.

— Нарешті все владналося, — пояснив я. — Бо ви зараз прямуєте до посольства, яким будете керувати.

Мінтони знов обмінялись тими співчутливими дюпрасовими поглядами. Потім Горлік сказав:

— Так. Ми йдемо по райдузі, щоб знайти свій горщик із золотом.

46 Боконістське ставлення до кесаря

Я розпитав Мінтонів щодо легальності статусу Франкліна Гоніккера: хоч він і став великою шишкою в уряді «Папи» Монсано, але ж залишався втікачем від правосуддя Сполучених Штатів.

— Усе це вже скасовано, — сказав Мінтон. — Він більше не громадянин Сполучених Штатів, а на своєму новому місці, здається, робить добрі справи, отже, так тому й бути.

— Він відмовився від громадянства?

— Той американець, хто присягає на вірність іноземній державі, чи вступає до її збройних сил, чи приймає посаду в її уряді, утрачає своє громадянство. Ви, мабуть, неуважно читали свій паспорт — там це пояснюється. Неможливо зробити зі свого життя пригодницький роман на іноземному матеріалі, як це зробив Френк, і розраховувати на опіку дядька Сема.

— А на Сан-Лоренцо до нього добре ставляться?

Мінтон зважив на долонях рукопис, який вони з дружиною читали.

— Я ще не знаю. Судячи з цього манускрипту — ні.

— Що ж це за книга?

— Це єдине наукове дослідження про Сан-Лоренцо.

— Приблизно наукове, — сказала Клер.

— Приблизно наукове, — повторив Мінтон. — Книга ще не дійшла до публікації. Існує в п’яти примірниках. Це один з них. — Він подав книгу мені, дозволяючи читати, скільки завгодно.