Колиска для кішки

Це твердження про ситуацію з власністю на Сан-Лоренцо в 1922 році є абсолютно точним, за твором Філіпа Касла. Корпорація «Касл Цукор» була заснована, як виявилось, ще прадідом Філіпа Касла. У 1922 р. корпорація володіла кожним клаптиком орної землі на острові.

Діяльність філії корпорації «Касл Цукор» на Сан-Лоренцо, як писав молодий Касл, ніколи не приносила прибутків. Та, завдяки тому що працівникам не платили нічого за роботу, компанія примудрялась якось перебиватися з року в рік, заробляючи достатньо, щоб навіть платити за роботу мучителям цих самих працівників.

Формою правління є анархія, за винятком тих ситуацій, коли «Касл Цукор» треба було щось отримати чи добитися, щоб щось було зроблено. У такій ситуації формою врядування був феодалізм. Коло знаті складалось переважно з босів-плантаторів із «Касл Цукор», важкоозброєних білих людей із зовнішнього світу. «Лицарство» складалось із визначних аборигенів, котрі за невеликі дарунки та дурнуваті привілеї могли вбивати, ранити або мучити, якщо накажуть. Духовні ж потреби людей, замкнених у цьому демонічному колесі для білки, були віддані на розсуд жменьки вгодованого священства.

«Собор Сан-Лоренцо, який спробували підірвати динамітом у 1923 р., був загальновизнаним рукотворним дивом Нового світу», — пише Касл.

57 Поганий сон

У тому, що капрал Мак-Кейб та Джонсон здобули владу над Сан-Лоренцо, не було нічого дивного. Багато прибульців прибирали Сан-Лоренцо до своїх рук, не зустрівши ніякого опору. Причина була проста: Господь у своїй безмежній мудрості зробив цей острів ні для чого не придатним.

Ернандо Кортес був першим, хто документально зафіксував своє нікчемне оволодіння островом Сан-Лоренцо. У 1519 р. Кортес та його люди висадились на березі, щоб набрати питної води. Він дав назву острову, оголосив його власністю імператора Карла V і більше сюди не повертався. Наступні експедиції з’являлись у пошуках золота, діамантів, рубінів та прянощів, нічого не знаходили й пливли далі, спаливши про всяк випадок, а також задля розваги кількох тубільців як єретиків.

Касл писав, що Іспанія не заперечувала, коли Франція в 1682 р. захопила Сан-Лоренцо. У 1699 р. Сан-Лоренцо перехопила Данія — французи не заперечували. Коли Голландія захопила Сан-Лоренцо в 1704 р. — Данія не заперечувала. Коли Англія захопила Сан-Лоренцо в 1706 р. — голландці не заперечували. Коли Іспанія знову відібрала Сан-Лоренцо в 1720 р. — англійці не заперечували. Коли в 1786 р. африканські негри, захопивши британський корабель работоргівців, висадились на берег Сан-Лоренцо та проголосили Сан-Лоренцо незалежною державою, навіть імперією, — іспанці не заперечували.

Імператором став Тум-Бумва — єдиний, хто вважав, що цей острів варто захищати. Бувши маніяком, Тум-Бумва звелів побудувати на Сан-Лоренцо великий кафедральний собор і фантастичні фортифікації на північному березі острова, де нині розташована приватна резиденція так званого президента республіки.

На цю фортецю ніхто ніколи не нападав, і жодна людина при здоровому глузді не могла знайти хоч одну причину, щоб напасти. Ці стіни ніколи нічого не захищали. У процесі будівництва, як кажуть, померло тисяча чотириста робітників. З них майже половину було привселюдно страчено за відсутність належного завзяття в роботі.

У 1916 р. на Сан-Лоренцо прибув Касл і заснував компанію з виробництва цукру. Тоді, у зв’язку з Першою світовою війною, почався цукровий бум. На острові не було ніякого уряду. Компанія вважала, що плантацію цукрової тростини можна влаштувати навіть на глиняних та піщаних ланах Сан-Лоренцо, якщо зважити на високу ціну цукру. Ніхто не заперечував.

Коли в 1922 р. прибули Мак-Кейб із Джонсоном і проголосили, що беруть владу у свої руки, компанія «Касл Цукор» флегматично відсторонилась, ніби пробудившись від поганого сну.

58 Тиранія з відмінністю

«Це була принаймні одна риса нових завойовників Сан-Лоренцо, справді нова», — писав молодий Касл. Мак-Кейб та Джонсон мріяли створити на Сан-Лоренцо своєрідну Утопію.

З цією метою Мак-Кейб провів ретельну ревізію економіки та законів.

Джонсон розробив нову релігію. Касл тут знову наводить іще одне каліпсо:

Я так хотів простим речам

Надати значень,

І я навчав, щоб щастя бачить,

А не печаль.

І лжу створив я,

Щоб горю край…

Таку прекрасну, щоб світ нещасний

Змінивсь на рай.

Читаючи, я відчув, що хтось смикає мене за рукав пальта. Я підняв очі й побачив маленького Ньюта Гоніккера, який стояв у проході переді мною.

— Я подумав, чи не хотіли б ви піти до бару, — сказав він, — і трохи підняти настрій.

Так ми й зробили — пішли і трохи випили, у Ньюта дещо розв’язався язик, настільки — що він розповів мені деякі речі про Зінку, його маленьку російську подружку-танцюристку. Їхня любов, розповідав він, звила собі гніздечко в батьковому котеджі на мисі Код.

— Може, у мене й не було весілля, але, зрештою, медовий місяць я мав.