Дурні ви, дурні безмозкі! Знайшли,
кому вірить на слово -
1070 Лисам, підступним думками й душею.
Трігeй
Коли б то язик твій
Так зашкварчав на вогні, пустомеле,
як той, що ми смажим! [294]
Гієрокл
Тож якщо Німфи святі не здурили Бакіда,
а смертних
Той же Бакід не здурив, а Бакіда -
знов-таки Німфи...
Трігей
Хай тобі грець! Ти вже вуха мені
тим Бакідом протуркав!
Гієрокл
Таж не роковано нам увільнити
богиню з кайданів.
Поки ще, перше ніж...
Трігей
(до раба)
Сіллю ще трохи
посип цю печеню.
Гієрокл
Навіть блаженним богам не угодно
тепер припиняти
Війни-усобиці, поки ще вовк
не побрався з вівцею.
Трігей
Де це ти бачив, паскудо, щоб вовк
та з вівцею побрався?
Гієрокл
1080 Поки тарган, утікаючи, сморід нестерпний
пускає,
Поки кваплива щиглиха виводить незрячих
щигляток,
Доти й не думайте навіть про мир чи якесь
перемир'я.
Трігей
Значить, по-твоєму, нам без кінця
воювати, чи, може,
Кинути жереб, кому з нас прийняти
найбільші терпіння? [295]
Ми ж, помирившись, могли б управляти
Елладою разом.
Гієрокл
Ні, не доб'єшся повік, щоби рак
та поповз тобі прямо,
Трігей
Ні, в Пританеї повік не засядеш
уже до обіду.
Знай, що тобі відтепер уже нічого
буде робити.
Гієрокл
Як не старайсь, а їжак із колючого
ніжним не стане.
Трігей
1090 Ну а ти сам іще довго морочити
будеш афінян?
Гієрокл
Згідно з яким пророцтвом те м'ясо
ви смажите в жертву?
Трігей
Ось воно, складене мудрим Гомером,
прекрасне пророцтво:
«Хмару зловіщу війни розігнавши,
вони до богині
Миру припали і їй посвятили
належную жертву.
Стегна спалили і нутрощі всі
розділили між себе.
Потім вино узливали, а я за вождя
послужив їм.
Лиш віщунові ніхто не подав
злотосяйної чаші».
Гієрокл
Що мені, дурні, до того? Сівілла
не так віщувала. [296]
Трігей
Ось що сказав ще Гомер справедливо,
Зевсом клянуся:
1100 «Звіром, вигнанцем безродним і проклятим
той нехай буде,
Хто міжусобицям радий і розбратам
кровопролитним».
Гієрокл
Будь насторожі, а то ще шуліка,
тебе обдуривши,
Викраде м'ясо.
Трігей
(до раба)
А й справді пильнуй,
бо страшна небезпека
Після такого пророцтва на нутрощі
наші чигає.
В чаші вино наливай і подай мені
дещо з печені.
Гієрокл
Ну, як пішло вже на те, то і я
розпущу свого паса.
Трігей
Час узливання, час узливання.
Гієрокл
(рабові)
Ось і мій келих. Налий.
І печені подай на закуску.
Трігей
Знай же - не бути тому, що блаженним
богам не угодне,
1110 Нам до вина треба братись тепер,
а тобі - ушиватись.
(Урочисто).
Хай же ніхто нас повік не розлучить
з богинею Миру! [297]
Гієрокл
Дай язика мені!
Трігей
Краще тікай зі своїм, поки цілий!
Раб
Я узливаю.
Трігей
Бери ось цей кусень собі, тільки швидше!
Гієрокл
Так і ніхто не подасть мені нині хоч кусня печені?
Трігей
Раді б - не можемо, поки ще вовк
Не побрався з вівцею.
Гієрокл
Ось на коліна я став.
Трігей
Надаремно благаєш, небоже.
(До глядачів).
Гей, глядачі! До столу щиро просимо.
Гієрокл
А я?
Трігей
Ти їж Сівіллу на здоров'ячко.
Гієрокл
Клянусь Землею, вам мене не спекатись.
іі2о урВу й для себе дещо з кухні спільної.
(Хапає м 'ясо, Трігей відбирає і б'є його).
Трігей
Лупіть Бакіда!
Гієрокл
(до глядачів)
Вас покличу свідками. [298]
Трігей
І я. Бо ти - базіка ненажерливий.
(До раба).
Гони плутягу в шию! Києм, палкою!
Раб
Ти бий, я - шкуру обдеру з негідника,
Що нею так проворно він закутався.
Трігей
(до Гієрокла)
Ану, зі шкури! Чув чи ні, святеннику!
Ти бач - орейський ворон набундючений!
Ану, назад в Елімній! Ну, вивітрюйся!
Трігей з рабом переслідують,
б'ють Гієрокла і покидають орхестру.
МАЛА ПАРАБАСА
ОДА
Перша половина хору
Я сміюсь, веселюсь!
1130 Геть шоломи, геть мішки
з сиром та цибулею!
Не любив я зроду війн.
Інша річ - при вогні
день при дні з друзями
Попивать за столом
Та й полін до вогню,
Літом іще рубаних,
раз у раз докидать.
І горішки, і каштани
На вуглинках припікати
І служницю обнімать,
Поки жінка миється.
ЕПІРРЕМА
Провідця першої половини
хору
Ось вона, пора блаженна: вже закінчено сівбу,
За вікном - Сіріє мжичка. Знехотя пита сусід: [299]
«Як гадаєш, Комархіде, що робитимем тепер?»
«Як на мене, - треба пити: засльотилось, дощ іде.
Жінко, чуєш? Нам квасолі миски зо три підсуши.
Борошна підсип до неї. Про маслини не забудь.
Сіра хай Манеса кликне - адже нині не пора
Виноградник обробляти, підрізать лозу витку,
Не пора і підгортати: бач, розкисла вже земля.
Принесіть іще від мене пару зябликів, дрозда
1150 І підливу, і чотири ніжки заячі, якщо
Кицька ввечері учора їх собі не потягла,
Щось вона вже надто довго, клята, поралася там.
Нам подай три ніжки, хлопче, а четверту - батькові.
В Есхінада гілку мирту попроси, лише рясну.
Заразом і Харінада,
Друга нашого гукни.
Хай і він хильне між нами
В час, коли сприяє небо
Нашим нивам і садам».
АНТОДА
Друга половина хору
1160 Кожен раз навесні,
Лиш цикади залящать,
О, як любо йти мені
Крізь ряди лемнійських лоз!
Все дивлюсь - чи, бува,
Виноград-первісток
Не дозрів. Бачу, там
Стигне вже смокви плід,
Прийде час - обірву.
Смачно їм, і між тим
1170 «Весно мила!» - промовляю.
Клин товчу, напій мішаю.
І за літо я стаю
Кругловидим, повним сил.
АНТЕПІРРЕМА
Провідця другої половини
хору
Гірша річ, коли з тобою проклятущий таксіарх.
На шоломі - три султани, а на плечах -
плащ-огонь.
«Плащ мій, - хвалиться хвалько той, - в Сардах
мочено в багрець», [300]