Комедії

Дурні ви, дурні безмозкі! Знайшли,

кому вірить на слово -

1070 Лисам, підступним думками й душею.

Трігeй

Коли б то язик твій

Так зашкварчав на вогні, пустомеле,

як той, що ми смажим! [294]

Гієрокл

Тож якщо Німфи святі не здурили Бакіда,

а смертних

Той же Бакід не здурив, а Бакіда -

знов-таки Німфи...

Трігей

Хай тобі грець! Ти вже вуха мені

тим Бакідом протуркав!

Гієрокл

Таж не роковано нам увільнити

богиню з кайданів.

Поки ще, перше ніж...

Трігей

(до раба)

Сіллю ще трохи

посип цю печеню.

Гієрокл

Навіть блаженним богам не угодно

тепер припиняти

Війни-усобиці, поки ще вовк

не побрався з вівцею.

Трігей

Де це ти бачив, паскудо, щоб вовк

та з вівцею побрався?

Гієрокл

1080 Поки тарган, утікаючи, сморід нестерпний

пускає,

Поки кваплива щиглиха виводить незрячих

щигляток,

Доти й не думайте навіть про мир чи якесь

перемир'я.

Трігей

Значить, по-твоєму, нам без кінця

воювати, чи, може,

Кинути жереб, кому з нас прийняти

найбільші терпіння? [295]

Ми ж, помирившись, могли б управляти

Елладою разом.

Гієрокл

Ні, не доб'єшся повік, щоби рак

та поповз тобі прямо,

Трігей

Ні, в Пританеї повік не засядеш

уже до обіду.

Знай, що тобі відтепер уже нічого

буде робити.

Гієрокл

Як не старайсь, а їжак із колючого

ніжним не стане.

Трігей

1090 Ну а ти сам іще довго морочити

будеш афінян?

Гієрокл

Згідно з яким пророцтвом те м'ясо

ви смажите в жертву?

Трігей

Ось воно, складене мудрим Гомером,

прекрасне пророцтво:

«Хмару зловіщу війни розігнавши,

вони до богині

Миру припали і їй посвятили

належную жертву.

Стегна спалили і нутрощі всі

розділили між себе.

Потім вино узливали, а я за вождя

послужив їм.

Лиш віщунові ніхто не подав

злотосяйної чаші».

Гієрокл

Що мені, дурні, до того? Сівілла

не так віщувала. [296]

Трігей

Ось що сказав ще Гомер справедливо,

Зевсом клянуся:

1100 «Звіром, вигнанцем безродним і проклятим

той нехай буде,

Хто міжусобицям радий і розбратам

кровопролитним».

Гієрокл

Будь насторожі, а то ще шуліка,

тебе обдуривши,

Викраде м'ясо.

Трігей

(до раба)

А й справді пильнуй,

бо страшна небезпека

Після такого пророцтва на нутрощі

наші чигає.

В чаші вино наливай і подай мені

дещо з печені.

Гієрокл

Ну, як пішло вже на те, то і я

розпущу свого паса.

Трігей

Час узливання, час узливання.

Гієрокл

(рабові)

Ось і мій келих. Налий.

І печені подай на закуску.

Трігей

Знай же - не бути тому, що блаженним

богам не угодне,

1110 Нам до вина треба братись тепер,

а тобі - ушиватись.

(Урочисто).

Хай же ніхто нас повік не розлучить

з богинею Миру! [297]

Гієрокл

Дай язика мені!

Трігей

Краще тікай зі своїм, поки цілий!

Раб

Я узливаю.

Трігей

Бери ось цей кусень собі, тільки швидше!

Гієрокл

Так і ніхто не подасть мені нині хоч кусня печені?

Трігей

Раді б - не можемо, поки ще вовк

Не побрався з вівцею.

Гієрокл

Ось на коліна я став.

Трігей

Надаремно благаєш, небоже.

(До глядачів).

Гей, глядачі! До столу щиро просимо.

Гієрокл

А я?

Трігей

Ти їж Сівіллу на здоров'ячко.

Гієрокл

Клянусь Землею, вам мене не спекатись.

іі2о урВу й для себе дещо з кухні спільної.

(Хапає м 'ясо, Трігей відбирає і б'є його).

Трігей

Лупіть Бакіда!

Гієрокл

(до глядачів)

Вас покличу свідками. [298]

Трігей

І я. Бо ти - базіка ненажерливий.

(До раба).

Гони плутягу в шию! Києм, палкою!

Раб

Ти бий, я - шкуру обдеру з негідника,

Що нею так проворно він закутався.

Трігей

(до Гієрокла)

Ану, зі шкури! Чув чи ні, святеннику!

Ти бач - орейський ворон набундючений!

Ану, назад в Елімній! Ну, вивітрюйся!

Трігей з рабом переслідують,

б'ють Гієрокла і покидають орхестру.

МАЛА ПАРАБАСА

ОДА

Перша половина хору

Я сміюсь, веселюсь!

1130 Геть шоломи, геть мішки

з сиром та цибулею!

Не любив я зроду війн.

Інша річ - при вогні

день при дні з друзями

Попивать за столом

Та й полін до вогню,

Літом іще рубаних,

раз у раз докидать.

І горішки, і каштани

На вуглинках припікати

І служницю обнімать,

Поки жінка миється.

ЕПІРРЕМА

Провідця першої половини

хору

Ось вона, пора блаженна: вже закінчено сівбу,

За вікном - Сіріє мжичка. Знехотя пита сусід: [299]

«Як гадаєш, Комархіде, що робитимем тепер?»

«Як на мене, - треба пити: засльотилось, дощ іде.

Жінко, чуєш? Нам квасолі миски зо три підсуши.

Борошна підсип до неї. Про маслини не забудь.

Сіра хай Манеса кликне - адже нині не пора

Виноградник обробляти, підрізать лозу витку,

Не пора і підгортати: бач, розкисла вже земля.

Принесіть іще від мене пару зябликів, дрозда

1150 І підливу, і чотири ніжки заячі, якщо

Кицька ввечері учора їх собі не потягла,

Щось вона вже надто довго, клята, поралася там.

Нам подай три ніжки, хлопче, а четверту - батькові.

В Есхінада гілку мирту попроси, лише рясну.

Заразом і Харінада,

Друга нашого гукни.

Хай і він хильне між нами

В час, коли сприяє небо

Нашим нивам і садам».

АНТОДА

Друга половина хору

1160 Кожен раз навесні,

Лиш цикади залящать,

О, як любо йти мені

Крізь ряди лемнійських лоз!

Все дивлюсь - чи, бува,

Виноград-первісток

Не дозрів. Бачу, там

Стигне вже смокви плід,

Прийде час - обірву.

Смачно їм, і між тим

1170 «Весно мила!» - промовляю.

Клин товчу, напій мішаю.

І за літо я стаю

Кругловидим, повним сил.

АНТЕПІРРЕМА

Провідця другої половини

хору

Гірша річ, коли з тобою проклятущий таксіарх.

На шоломі - три султани, а на плечах -

плащ-огонь.

«Плащ мій, - хвалиться хвалько той, - в Сардах

мочено в багрець», [300]