Компас емоцій. Як зрозуміти свої почуття

Якщо ви схильні до самокопання, пошук цікавих занять стане хорошим виходом. Можливо, ви безрезультатно намагалися з’ясувати корінь проблеми і віддали цьому забагато часу. Немає нічого поганого в тому, щоб шукати витоки проблем. Однак варто усвідомлювати, що при цьому у вас виникатиме багато неприємних думок і тому ви почуватиметеся ще більш пригні­ченими. До того ж джерело проблеми не завжди можна знайти, і навіть якщо вам удасться це зробити, це не завжди змінить ситуацію на краще. Можливо, копирсаючись у першопричинах проблеми, ви звикли забагато думати про труднощі та замало — про свої сильні сторони й ресурси.

Якщо вам добре вдається зосереджуватися на своїх сильних сторонах і мислити позитивно, але відчуття смутку так і не відступає, можна зробити навпаки: прийміть свій смуток повністю і дозвольте собі виплакати його.

Не забувайте, що є два види плачу, які ми називатимемо плачем-закликом і плачем-прощанням. Натомість гнів — це почуття, що переважно пов’язане з боротьбою, смуток більше пов’язаний із розлукою. Якщо ви ще не готові боротися або відпустити, імовірно, ви відчуваєте регресивний смуток.

Регресивний плач-заклик

Регресія — це повернення до певної стратегії, що була важливою на попередніх етапах розвитку. Наприклад, коли в дитини, яку вже привчили до горщика, виникає енурез, це називається регресією. Так може статися тому, що дитина стикається з певним викликом — народженням братика або сестрички, початком навчання в садочку тощо.

Ми регресуємо, коли не можемо дати ради з актуальними викликами і нам стає страшно. Регресивний плач є виявом тривоги, а не смутку. Думки, пов’язані з регресивним плачем, можна висловити так: «Я так більше не можу, допоможіть мені».

Одна клієнтка каже: «Часом я починаю плакати, коли дуже гніваюся. Щойно я наважуся дати волю нестримній люті, мій голос зривається, тихшає, і звук більше схожий на хрипіння, ніж на рик». Багатьом жінкам знайомий такий стан.

Чоловіків часто збиває з пантелику те, що їхня явно розгнівана подруга починає плакати. Вони звикли, що коли жінка плаче, з нею потрібно поводитися чемно, і їм самим стає важко сердитися. Деякі чоловіки вважають, що жінки плачуть навмисне, щоб тиснути на інших. Але здебільшого це не так. Це регресія, якої більшість жінок хотіла б позбутися. Проте через страх регресія відбувається всупереч їхній волі.

Зазвичай жінки бояться гніву більше, ніж чоловіки, бо їх змалку привчають до думки, що гніватися — погано. Можливо, у дитинстві таких жінок піддавали остракізму й веліли йти до себе в кімнату й не виходити, «доки не навчишся поводитися як слід». Тому, коли вже в дорослому віці жінка збирається виразити сильний гнів, страх самотності змушує її регресувати.

Чоловіки теж мають схожий дитячий досвід. І все-таки гнів видається прийнятнішим для хлопчиків. Натомість їм іноді доводиться чути, що «плачуть лише слабаки». Ось чому чоловіки рідше регресують, коли відчувають сильний гнів.

Ще один приклад плачу-заклику спостерігається у вдів та вдівців на першому етапі переживання втрати. Поки вони не можуть впоратися зі своєю емоційною реакцією на втрату — а саме так зазвичай і буває одразу після втрати — саме ця форма плачу переважає.

Прохання про допомогу

Перевагою плачу-заклику є те, що він посилає сигнал, який у більшості з нас викликає інстинктивну позитивну реакцію. Цей сигнал повідомляє: «Потурбуйтеся про мене». І якщо у вас немає украй неприємного досвіду, пов’язаного із плачем інших, і ви при цьому спокійно сприймаєте власний плач, чужі сльози пробудять у вас бажання виявити співчуття. Таким чином ви надасте людині цілком природну допомогу.

Мені неприємно чути, що смуток — це негативне почуття, адже сльози можуть створити відчуття близькості. Можливо, вам знайома ситуація співпереживання, коли ви підходите до людини, яка плаче, і ніжно її обіймаєте.

Деякі люди не хочуть визнавати, що потребують співчуття. Вони звикли самостійно дбати про себе й не обтяжувати інших. Іноді я спілкуюся з клієнтами, які запевняють, що дають собі раду, в той час як сльози котяться в них по щоках. Я сприймаю цей плач як вияв більш автентичної і вразливої сторони особистості, яку клієнт придушує, але вона подає сигнал тривоги шляхом сліз.

Коли ви чимось зворушені

Деяких людей може зворушити фільм або чиясь розповідь. Я іноді розчулююся, коли слухаю своїх пацієнтів. У таких випадках я зазвичай коментую своє зворушення. Судячи з мого досвіду, це допомагає клієнтові відчути, що нас щось поєднує і що ми разом переживаємо радісні чи складні моменти.

Багато людей почувається ніяково через зворушення. Типовий приклад: хтось каже про вас щось приємне або дарує подарунок — і вам на очі набігають сльози, у горлі виникає клубок. Сльози показують, наскільки для вас важливе визнання або як ви цінуєте подарунок. Якщо зворушення або розчулення здається вам небезпечним, то треба усвідомити, що це — лише вершина айсберга. Під нею може ховатися величезна потреба в любові.