Читаем Квітка Цісик полностью

У лютому 1959 р. з вихованцями філії УМІ в місті Ньюарку (штат Нью-Джерсі) підготував музичну виставу за казкою Б. Лепкого «Ксеня і 12 місяців»; на святі М. Лисенка в 1963 р. (УМІ у Нью-Йорку) був музичним керівником і диригентом вистави «Коза-Дереза», в якій роль Лисички виконала дев’ятирічна Квітка (п’єса мала такий успіх, що була повторена через якийсь час у «Вечорі, присвяченому українським дітям»; тут глядачі побачили ще й інсценізацію «Лиса Микити» І. Франка (режисер — О. Добровольська) і послухали народні пісні у виконанні дитячого хору УМІ в супроводі оркестру під керівництвом В. Цісика); 23 лютого 1964 р. УМІ і Студія мистецького слова О. Добровольської поставили казку «Метелик» Н. Забіли (Нью-Йорк), в якій взяли участь хор і оркестр під керівництвом В. Цісика; 4 лютого 1965 р. струнний оркестр В. Цісика відкрив постановку опери-казки «Чарівний перстень» І. Недільського (УМІ в Нью-Йорку); 1 травня 1966 р. оркестр під егідою митця виступив перед початком дитячої музичної вистави З. Лиська «Золоте весілля» (Нью-Йорк). З 1967 р. активізує свою діяльність Українська музична школа В. Ці­сика, де разом з ним працювала його донька Марія. Разом з батьком, крім традиційних пописів учнів для широкої громадськості, почали влаштовувати тематичні музичні вечори, які знайомили слухачів з мистецтвом різних епох. Один із них відбувся у Нью-Йорку 7 червня 1968 року. Він був присвяченій старим класикам Баху, Генделю, Вівальді, Глюку та іншим композиторам у виконанні учнівських тріо, квартетів та струнного оркестру під орудою В. Цісика. Вела концерт і давала пояснення Марія Цісик, яка на той час була викладачем відомого Джуліярд-коледжу. Визначною подією у музичному житті діаспори стало виконання В. Цісиком та його доньками подвійного Скрипкового концерту Й. С. Бахау Скрентоні 25 лютого 1970 року, якому було присвячено статтю «Мабуть, немає кінця талантам в родині Цісиків» (газета «Свобода», за 1970 рік). Концерти Володимира Цісика завжди були благодійними, найчастіше кошти від них ішли на підтримку культурних проектів української діаспори. Виступи митця постійно висвітлювалися в пресі.

Володимир Цісик — активний учасник і громадського життя української діаспори. Він входив до Українського Народного Союзу (УНС), Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Америці, був секретарем, а також заступником голови товариства «Вільна Україна», ініціював створення і став головою Української будівельної корпорації «УКРА», яка будувала дешеве і добротне житло для американських українців на пільгових кредитних умовах. У 1962 р. його обрали одним із інспекторів у керівництві Комітету Об’єднаних Американсько-Українських Організацій у Нью-Йорку, а 1969 року — був обраний головою Контрольного комітету товариства «Культура». Володимира Цісика хвилювало й питання об’єднання українських професійних музикантів Америки у єдину організацію, діяльність якої забезпечила б більш повний і цілеспрямований розвиток українського музичного життя, плекання молодих талантів. «Ми — композитори, музикологи, виконавці, майже всі поволі і невідкладно поринаємо в стоячій воді заробіткового педагогічного звання. Яка б не була важна справа виховання нового покоління і передання їм наших ідей, ми ніколи не повинні забувати, що ми передусім музики-мистці. Коли ми остаточно перестанемо ними бути, ми не будемо мати що передати цьому поколінню. З висохлого джерела води не набереш! Крайній час нам взятися за це діло, а тоді може і взагалі музичне життя оживе і набере іншої перспективи» — писав В. Цісик в одній із своїх статей.

У 1961 та 1962 рр. Володимир Цісик був артистичним керівником «Союзівки» — українського культурно-відпочинкового комплексу біля м. Керґонксона, штат Нью-Йорк, а його дружина Іванна — Ася Цісик — директором дитячих відпочинкових таборів. У 1961 році під його керівництвом були проведені три великі музичні акції: свято св. Володимира, Свято молодих талантів і Шевченківська академія. Скрипаль не лише був організатором концертів, але й брав у них участь як виконавець та диригент жіночого хору «Веселка». Цей колектив був заснований митцем для супроводу Служби Божої, яку на Союзівці відправляв її парох о. Любомир Гузар. Хористи вивчили, за власною ініціативою, крім церковних піснеспівів, низку обробок українських народних пісень, з якими виступали на святах. Особливо сподобалася слухачам у виконанні тріо найкращих хористок «Пісня про рушник» А. Малишка та П. Майбороди, яку для жіночого ансамблю аранжував В. Цісик. Концертмейстером на всіх концертах була Марія Цісик, яка мала й сольні виступи. В липні 1962 р. В. Цісик з успіхом виступив на Союзівському вечорі «Синя чічка» пам’яті М. Гайворонського, виконавши твори Фоменка, Мусоргського, Брамса, Дворжака та інших композиторів, в серпні 1962 р. організував концерт молодих талантів, на якому співав створений ним дівочий вокальний квартет (Цісик зробив для нього переклади популярних пісень). Мистецьку роботу Володимир продовжив восени цього ж 1962 року, керуючи Союзівським хором і вже згаданим квартетом.

Перейти на страницу:

Похожие книги

10 гениев спорта
10 гениев спорта

Люди, о жизни которых рассказывается в этой книге, не просто добились больших успехов в спорте, они меняли этот мир, оказывали влияние на мировоззрение целых поколений, сравнимое с влиянием самых известных писателей или политиков. Может быть, кто-то из читателей помоложе, прочитав эту книгу, всерьез займется спортом и со временем станет новым Пеле, новой Ириной Родниной, Сергеем Бубкой или Михаэлем Шумахером. А может быть, подумает и решит, что большой спорт – это не для него. И вряд ли за это можно осуждать. Потому что спорт высшего уровня – это тяжелейший труд, изнурительные, доводящие до изнеможения тренировки, травмы, опасность для здоровья, а иногда даже и для жизни. Честь и слава тем, кто сумел пройти этот путь до конца, выстоял в борьбе с соперниками и собственными неудачами, сумел подчинить себе непокорную и зачастую жестокую судьбу! Герои этой книги добились своей цели и поэтому могут с полным правом называться гениями спорта…

Андрей Юрьевич Хорошевский

Биографии и Мемуары / Документальное
След в океане
След в океане

Имя Александра Городницкого хорошо известно не только любителям поэзии и авторской песни, но и ученым, связанным с океанологией. В своей новой книге, автор рассказывает о детстве и юности, о том, как рождались песни, о научных экспедициях в Арктику и различные районы Мирового океана, о своих друзьях — писателях, поэтах, геологах, ученых.Это не просто мемуары — скорее, философско-лирический взгляд на мир и эпоху, попытка осмыслить недавнее прошлое, рассказать о людях, с которыми сталкивала судьба. А рассказчик Александр Городницкий великолепный, его неожиданный юмор, легкая ирония, умение подмечать детали, тонкое поэтическое восприятие окружающего делают «маленькое чудо»: мы как бы переносимся то на палубу «Крузенштерна», то на поляну Грушинского фестиваля авторской песни, оказываемся в одной компании с Юрием Визбором или Владимиром Высоцким, Натаном Эйдельманом или Давидом Самойловым.Пересказать книгу нельзя — прочитайте ее сами, и перед вами совершенно по-новому откроется человек, чьи песни знакомы с детства.Книга иллюстрирована фотографиями.

Александр Моисеевич Городницкий

Биографии и Мемуары / Документальное