Квітка Цісик

Дитинство Квітослави Цісик проходило у дусі виховання християнських доброчеснот, вірності церкві своїх прадідів та дідів — Українській греко-католицькій церкві, вірності своїй далекій Батьківщині. Вона співала у церковному хорі, у якому, за переказами, виступала разом із майбутнім королем поп-музики, молодим Майклом Джексоном, незважаючи на відсутність очевидних фактів, все ж це правдоподібно, оскільки пояснює її майбутню співпрацю з зіркою американської естради. Як відзначала сама Квітка Цісик, і зазначають сучасні дослідники її життя, саме батьку та матері сім’я завдячувала тому, що у ній завжди панував дух українського патріотизму та культивування українських традицій. Батько завжди був напоготові вирушати до своєї Батьківщини, і у своїх інтерв’ю зазначав, що дома завжди була готова для повернення назад в Україну валіза з необхідними речами.

Її дитячі та юнацькі роки минали за звичайними приписами та стандартами для української емігрантської родини і нічим особливим не вирізнялися. У будні вона навчалась у типовій державній американській школі зі своїми вимогами. Учениця Квітка брала активну участь у шкільному житті, використовувала всі можливості, які пропонувало її на­вчання, зокрема була учасницею молодіжних гуртів, які виконували різ­ножанрову музику: від спірічуелс, кантрі, партії з мюзиклів, джазу до рок-н-роллу. Вільно почуваючи себе у різних жанрах, старшокласниця з українським корінням, розширювала свою вокальну «зону комфорту», ніжилась у світлі найрізнобарвіших звуків. Квітослава сама відчувала всю легкість освоєння жанрів та стилів музики, вокальних технік, а як відомо, якщо якась справа йде «як по маслу», то це справа життя. Хотіла повністю присвятити все своє життя і саму себе одній із найвищій для вокаліста в стратифікації музичних професій — професії оперної співачки. Природні здібності, колоратурне сопрано, цілком дозволяли її у майбутньому здійснити свою мрію. Проте цей шлях вимагає повної зосе­редженості тільки на ньому та присвячення всього вільного часу для вдосконалення оперної техніки. Взагалі, участь у шкільних колективах приніс у життя Квітки досвід встановлення соціальних зв’язків і ефективної комунікації, що допомагав їй розвивати навички спільної роботи, розуміти почуття оточуючих і саму себе.

Так проходили шкільні будні, а у вихідні дні батьки, бажаючи, щоб доньки, які зростали в еміграції, не втрачали духовних та культурних зв’язків з їхнім українським родовим корінням, записали до створеної вихідцями з України «Школи українознавства» (Озон-Парк). «Звичайно, на вікенд хотілося бавитися вдома, — згадувала її двоюрідна сестра Хри­стина Лев, — дивитися мультфільми, але багато наших друзів також ходили до суботньої школи, і за тиждень ми встигали за ними скучити». Школи українознавства у США, працюючи у форматі американських публічних шкіл, включають три ступені: нижчий, середній і вищий, тривалість кожного з яких становить чотири роки навчання, а в цілому діти навчаються у школах українознавства 12 років по 5—6 годин на тиждень в суботу або в неділю, в середньому 33 суботи на рік, що за 12 років становить близько 1980 навчальних годин. При деяких школах діють садочки, підготовчі та англомовні класи. Традиційно заняття в школах відбуваються в суботу або в неділю з 9 до 13 год. Основними навчальними дисциплінами в школах українознавства є українська мова і література, історія та географія України, культура України. Викладання навчальних предметів відбувалося українською мовою.