Квітка Цісик

Значними подіями, які виховували патріотизм та любов до рідної України у доньок українських галицьких емігрантів, ставали органі­зовані українськими громадами культурно-масові заходи. Безперечно, культурне життя українства за океаном було багатим: концерти, імпрези, виставки, широка мережа українських гуртків — усе це сприяло духовному розвитку діаспори, у яких брала участь українська молодь, зокрема й Квітка Цісик. Так, 23 лютого 1964 року в Українському Народному Домі в Нью-Йорку була організована дитяча п’єса «Meтелик», яка стала показником того, скільки робило тогочасне американське українство для виховання молодого покоління у дусі національних традицій. П’єса була організована спільними силами Українського Музичного Інституту під керівництвом Володимира Цісика і Студії Мистецького Слова, під керуванням Олімпії Добровольської. Вистава почалася з «Дитячою Симфонією» Гайдна у виконанні смичкового оркестру УМІ під диригуванням В. Цісика. Наступною у програмі були представлені народні пісені в музичній обробці В. Цісика; а дитячий хор відспівав: «Ой, на горі та женці жнуть», «Ой, і не гаразд», «Та туман яром» і «Попід гаєм-гаєм». Солістками були К. Цісик і Л. Маґун, які також співали «Дует про рідну школу». Завершувала виставку п’єса Н. Забіли «Метелик» у виконанні таких юних акторів, як Адріян Славоцький, Андрій Стефанюк, «Дует мурашок» у складі Квітки Цісик і Лариси Маґун. Ще однією знаковою подією у житті Квіткослави, яка загартовує її як майбутню співачку, стає участь спільно з її старшою сестрою у мистецькому вечорі молодих талантів, що організували Українське Лікарське Товариство, який відбувся 7 листопада 1965 р. У програмі вечору брали участь: Лілея Волинська — сольний спів при акомпануванні Богдани Волянської та Наталки Данині. Сама ж молода Квітка Цісик при акомпануванні своєї сестри Марії, виконувала на скрипці твори Гайдна, Друлі, Шопена і Барвінського. Участь у вечері брав також і А. Лозинський, учень вже згаданої Олімпії Добровольської, який рецитував «Притчу про приязнь» Івана Франка та байку Л. Глібова «Цуцик». Взагалі, вечір організовано з метою збору коштів для дітей, батьки яких з тих чи інших причин знаходились за межами США. З сестрою та батьком Квітка виступає на різноманітних українських творчих вечорах. У 1967 році українська преса пише так про один з концертів сестер Марії та Квітки Цісик, який був присвячений видатному письменнику та пуб­ліцисту, українському «Мойсею» Івану Франку: «Дует сестер Цісик — п. Марійка — фортепіяно, п. Квітка — скрипка, був на високому рівні. Про Марійку, відому піяністку, розповідати не треба. Її самостійний концерт, який відбувся 2 квітня в Інституті Америки, скаже про неї краще і більше. Панну Квітку ми почули в дуеті вперше і радіємо її великим всестороннім обдаруванням». Взагалі, серед діаспорних українських періодичних видань, які залишалися важливим засобом суспільно-політичного життя українців, та мали помітний вплив на справу збереження національної ідентичності, важко знайти хоча б один рік, у якому б не згадувалась талановита родина Цісиків.

Крім гри на скрипці та уроків вокалу, батьки прагнули, щоб їхня донька вирізнялась грацією і всим тим іншим, чим чарує жіноча постава. Тому Квітка ще опановувала сценічне мистецтво в балетній школі відомої балерини Роми Прийми-Богачевської. До цієї школи її віддали не випад­ково. Матір’ю Роми Прийми була Іванна Шмериковська-Прийма, давня знайома батьків. З батьком Іванна працювала у Львівській опері. 9 квітня 1967 року юна танцівниця Квітка зіграла головну роль у балеті-казці Ігоря Совевицького «Попелюшка» у залі Фешен Інституту Технології. Через два роки, у 1969, зіграла балетну сцену опери «Анна Ярославна» у Карнегі-Холі, що для можливої майбутньої оперної співачки ставало апробацією її акторських здібностей, розвивало потенціал, грацію та плавність рухів, що є необхідною умовою успіху в цій професії. Як учениця української балетної школи Роми Прийми-Богачевської, дівчина виконала головну роль у постановці «Попелюшка», в якій брало участь понад 60 дітей. Вистава в Нью-Йорку проходила настільки успішно, що її по­вторювали кілька разів для охочих, що не вмістилися з першого разу в залі. Газета «Свобода» у 1968 році пише: «Вистава “Попелюшка” в залі Фешн Інституту пройшла знову з великим успіхом, дарма що вже втретє тут показано ту прегарну балетну казку в трьох діях. З цілого балету перше місце, очевидно, займала Квітка Цісик в ролі Попелюшки...». Великий фоторепортаж та статтю про цю виставу опублікувало діаспорне видання «Екран».

Канікули, як і майже всі українські діти, вона проводила в таборах «Пласту». Кожного року — тритижневе перебування в таборах. Там вона вчилась бути гордою за свій народ, його героїчне і трагічне минуле і шукати шляхів для досягнення його заповітної мрії — мати свою державність.

Квітка — Кейсі намагалася увібрати все українське, що її батьки змогли привезти з собою до США.

Розділ сьомий. Пластунка