Квітка Цісик

Незважаючи на те, чи значні, чи невеликі заробітки мала українська родина в еміграції, справою честі було відкласти кошти на літній табір для своєї дитини. Таборування вважалось «найвищою школою пластування». «Які б заробітки не мала українська родина, справою чести було відкласти кошти на літній табір для своєї дитини» — згадувала пластунка Христина Лев (двоюрідна сестра Квітки). Одним з тих, кому Пласт був дорогий, і хто розумів значення виховання на таборах Соколу для української молоді в діаспорі у США, був Верховний Отаман Пласту Северин Левицький. Саме він з ініціативною групою пластунів, що проживали в місті Боффало (США) в квітні 1951 р. закупив дику, запущену ферму (біля Норт Колінс за 25 миль від Боффало) — без питної води, без жодних забудувань, без освітлення доріг. В короткому часі закуплено ферму за $2500. Цю оселю назвали «Новий Сокіл». Її посвячення відбулося 18—19 серпня 1951 року, з великою участю пластунів та приятелів Пласту. Названо оселю „Новий Сокіл”, як колись „Сокіл” у горах Карпатах був символом пластового вишколу. «“Новий Сокіл” — за висловом відвідуючих гостей — це прекрасна і своєрідна закутина. Дехто порівняв його до Манявського Скиту. Це порівнання, набуть, найбільш підхоже. Зараз за вартовою будкою, брамою і мостиком зміняється цілковито його картина. На малій площі праворуч і вліво видніють два дерев’яні будинки, їх перерізує потік з містком. Криниця накрита дашком та з дерев’яним помостиком, а в тіні дерев стоїть ряд великих столів. Праворуч розтягнеться вид на смерековий ліс та прекрасну — заквітчану у ромени і пахуче цвіття — поляну, обведену високими смереками. На цій поляні, приперта до розлогих дубів, пишається чепурно новозбудована палатка новачок» (Ярослав Пришляк «Новий Сокіл 100 кроків»). «Новий Сокіл» — це перша пластова оселя, яка постала на терені США, стала гордістю у розвитку життя пластового руху в діаспорі і яка дала почин до дальшого придбання набуття інших пластових осель. На цій оселі таборували пластуни з Клівленду, Рочестеру, Сиракюз, Ютики, Льорейн-Акрон, Кентон, Йонґставн, Баффало, Нью-Йорку, Нью-Джерзі, Вашингтону, Філадельфії, Чикаго, Дітройту, Денверу, Каліфорнії та сусідньої Канади. Серед батьків, які змалечку віддавали до літнього табору пластунів «Новий Сокіл» своїх дітей були і батьки Цісики. Упродовж багатьох років вони направляли до літнього табору своїх дівчаток — сестер Марію та Квітку. З 7 до 16 років юна пластунка Квітка відвідувала ці тритижневі табори в горах. «Жили ми в шатрах, щовечора збиралися довкола великої ватри, вчили українських пісень» — розповіла журналу «Країна» двоюрідна сестра Квітки, теж пластунка Христина Лев про пластову юність нашої героїні. У 7 років Квітка стала членкинею 30 куреню імені «Софії Галечко» «Пласту» в Нью-Йорку. Спочатку вона належала до «Уладу Пластунів Новаків та Пластунок Новачок (УПН)» — першої виховної спільнота Пласту, тобто спільноти дітей у віці від закінчених 6 до закінчених 11 років. Потім вона перейшла до «Уладу Пластунів Юнаків та Пластунок Юначок» (УПЮ) — виховної спільноти пластової молоді у віці від початку 11-го до дня закінчення 18-го року життя або закінчення середньої школи (згідно з постановою даної КПС), що гуртується на засадах добровільності у власних відділах в організаційних рамках Українського Пласту, із своєю окремою виховною програмою, діяльністю та устроєм, що спираються на методу самовиховання. УПЮ — це вже справжнє пластування. У «Пласті» Квітка ж здобула ступінь пластуна-розвідувача. Її пластовим одностроєм була сорочка піскової барви та коричнева спідничка. У цій формі вона сфотографована, коли 1968 року до нью-йоркської пластової станиці, до оселі «Вовча тропа», приїхав з візитом кардинал Йосиф Сліпий. На світлині він зафіксований у той момент, коли здійняв руку, благословляючи Квітку.