Квітка Цісик

Історія цього «клаптика українських Карпат», з яким у Кейсі пов’язано багато дитячих спогадів, розпочалась з ініціативи Українського Народного Союзу (створений у 1894 році), який у 1954 році придбав у горах штату Нью-Йорк, які дуже нагадують українські Карпати 250 акрів (це трохи більше ніж 100 гектарів) землі. Поруч із галявинами, гірським струмком і частково лісистою місцевістю, було побудовано дев’ять будинків, з окремим плавальним басейном та тенісним кортом. Всі будинки розміщені в певному віддаленні один від одного. Кожна з цих будівель названа на честь регіонів України («Тернопіль», «Київ», «Одеса», «Львів», «Чернівці» та ін.). На території є кілька пам’ятників. Примітно, що це бюсти Т. Шевченка, Л. Українки та І. Мазепи. Бюст Т. Шевченка у виконанні всесвітньо відомого українського скульптора О. Архипенка. На території, серед дерев, кущів, трав, потічків розташовано будинки «Союзівки», сьогодні у цих будинках готелі, у яких поселяються діти і батьки, які перебувають тут у літніх таборах. Також у «Союзівці» відбуваються щорічні культурні фестивалі та мистецькі виставки й концерти. Крім того, культурний центр представляє можливість орендувати на декілька тижнів цілий будиночок серед мальовничої природи, і приїхати на літо відпочити. Будинок відпочинку «Союзівка» працює цілорічно, а влітку українська молодь проводить там канікули у дитячих, спортивних і відпочинкових таборах. «Союзівка» ставить собі за мету сприяти, зберігати і поширювати українську культуру. Вона й досі прагне за допомогою своїх програм прищепити гордість за українську спадщину в американської молоді українського походження, демонструє українську народну культуру американській аудиторії. Як правило, сюди приїздять із сім’ями. Готелі недорогі як для США (80—300 доларів залежно від сезону, 300 — за ніч, то лише на час щорічного фестивалю, коли гостей дуже багато). Культурний центр «Союзівка» використовується для проведення семінарів, досліджень спадщини, фестивалів, концертів, святкувань з танцями, художніх виставок та дитячих літніх таборів. Ці послуги надаються вже понад 50 років. Періодом процвітання культурного комплексу «Союзівка» вважається період під керівництвом Володимира Кваса — великого прихильника мистецтва, який присвятив все своє життя поліпшенню «Союзівки», і був відповідальним за запрошення музикантів й танцюристів, проведення концертів та семінарів на курорті протягом літніх місяців і під час канікул, часто співпрацював з Володимиром Цісиком. Упродовж 1961—1962 рр. татко Квітки був артистичним керівником «Союзівки», а матір — директором дитячих відпочинкових таборів. У 1961 ро­ці під керівництвом митця були проведені три великі музичні акції: свято св. Володимира, Свято молодих талантів і Шевченківська академія. В. Цісик не лише був організатором концертів, але й брав у них участь як скрипаль і диригент жіночого хору «Веселка». Цей колектив був заснований митцем для супроводу Служби Божої, яку на Союзівці відправляв її парох о. Любомир Гузар. Хористи вивчили, за власною ініціативою, крім церковних піснеспівів, низку обробок українських народних пісень, з якими виступали на святах. Особливо сподобалася слухачам у виконанні тріо найкращих хористок «Пісня про рушник» А. Малишка — П. Майбороди, яку для жіночого ансамблю аранжував В. Цісик. Кон­цертмейстером на всіх концертах була Марія Цісик, яка мала й сольні виступи. В липні 1962 р. митець з успіхом виступив на Союзівському вечорі «Синя чічка» пам’яті М. Гайворонського, виконавши твори Фоменка, Мусоргського, Брамса, Дворжака та інших композиторів, в серпні організував концерт молодих талантів, на якому співав створений ним дівочий вокальний квартет (Цісик зробив для нього переклади популярних пісень). Мистецьку роботу Володимир Цісик продовжив восени цього ж року, керуючи Союзівським хором і вже згаданим квартетом.

Тут, у «Союзнівці», де навколо дикі трави і квіти звіробою, природна згадка такої далекої та казкової України, чого не вистачає в урбаністичному Нью-Йорку, душа малої Квітки насичувалась природною енергією, відпочиває вдалині від потоків машин, людей, хмаросягів, неонів, швидкого ритму життя. У таборі Квітослава вчилась любити та поважати навколишнє середовище, бути на самоті з собою, цінувати кожну квіточку. Тут зовсім інше відчуття життя — можна зупинитись, оглянутись довкола і... раптом зрозуміти, яке усе це просте і прекрасне. Вона ніколи не забуде, що коли приходила осінь, батько брав її на Союзівку, аби виглядати журавлів, які мали летіти на південь з Канади. Люди казали, що вони колись тут пролітали і можна було чути їх ґелґіт, сподіваючись на диво, що їм вдасться побачити журавлиний ключ або ж почути його тужливий плач. Проте журавлі не з’являлись. Так, проходили ці прекрасні та незабутні дні, місяці та роки життя Квітослави Цісик.

За свідченнями діаспорної діячки культури Галини Козак, яка працювала з Квіткою над спільним музичним проектом, Кейсі Цісик в 1969 році стала «міс Союзнівка».

Розділ дев’ятий. Студентські роки