Квітка Цісик

Як і Квітка, членом «Пласту» у період 1950—60 років був Блаженніший очільник УГКЦ, кардинал Л. Гузар, який зазначав «найважливішим, чого він навчився у «Пласті» — постійно інтенсивно працювати над собою. «Пласт» — остаточно це організація, самовиховання, як колись мав на думці Бейден Паул — засновник (скаутського руху). Людина мусить працювати над собою, набувати певні чесноти, прикмети, за допомогою яких вона гарно спілкується з іншими... Пласт має певні закони. Коли ми складаємо присягу, то присягаємо бути вірні Богові, батьківщині, слухатися старших, їх поради і керівництва. Це не є якийсь надзвичайний закон — це кілька таких прикмет, які кожна культурна людина повинна мати. Наприклад, пластун має бути точним. Точність — це надзвичайно важлива річ у житті культурної людини. Культурний — це такий, що вміє співжити з іншими людьми. Процес виховання в Пласті повинен допомогти зробити кожного дуже цінними громадянами, цінними людьми у суспільстві. Ми маємо багато таких прикладів у минулому столітті, тут немає нічого надзвичайного чи таємничого. Це додаток у процесі виховання, яке ми починаємо від батьків, вчителів. Принцип виховання Пласту в кінцевому випадку — це процес самовиховання. Старатися самому без зовнішнього примусу бути хорошою людиною», — зазначає поважний пластун Блаженніший Любомир.

Патріотизм майбутньої відомої співачки та виконавиці рекламних джинглів виростав із її вродженої любові до Батьківщини, та виплеканий патріотичним вихованням, отриманий від батьків та українських організацій. «Пласт» продовжував відігравати важливу роль у формуванні особистості співачки та майбутньої «королеви джинглів», який на засадах християнської моралі сприяв всебічному патріотичному самовихованню. Саме ці духовні цінності стануть життєвими орієнтирами Квітослави Цісик, якими вона керуватиметься у своєму житті, залишаючись справжньою пластункою.

Але через свою постійну музичну зайнятість Квітка потроху залишає «Пласт». «Ми разом пластували в одному курені з Квіткою. Коли всі підросли до старшопластунського віку, то більшість дівчат пішли до куреня “Спартанки”, Квітка ж через свою постійну музичну зайнятість потрохи відійшла від Пласту» — ділиться спогадами станична Нью-Йорку Таля Даниш. Згодом, у зрілому віці, закладений в дитинстві вишкільний ук­раїнський фундамент відіграв чималу роль у творчій натурі співачки. У Квітки Цісик залишалось зовсім мало часу, щоб займатись пластовими справами, але ніколи не відмовлялась, коли до неї звертались по якусь конкретну допомогу. До кінця свого життя, зустрічаючись з колишніми своїми друзями по «Пласту», вона віталась, як і належиться пластунові, подаючи ліву руку, що свідчило про її приналежність до світового скаутського руху, оскільки ліва рука ближча до серця і вітання нею означає довіру до людини, з якою вітаються, і промовляла «СКОБ», підносячи при цьому догори праву руку із випростаними трьома пальцями — символом трьох головних обов’язків пластуна.

Ім’я Квітки Цісик занесено в список найвидатніших пластунів поруч з іменами Степана Бандери, Павла Ґайди, Івана Іавдиди, Богдана Гаврилишина, Любомира Гузара, Бориса Ґудзяка, Василя Кука, Миколи Лебідя, Юрія Логуша.

Це була її велика школа українства.

Розділ восьмий. «Міс Союзнівка»

Батьки Квітослави, крім активної участі у скаутській організації «Пласт», залучили її до діяльності у «Союзнівці» (англ. Soyuzivka Heritage Center). «Союзнівка» — це український культурний центр, який розташований у м. Кергонксоні штату Нью-Йорк поблизу хребта Shawangunk Ridge на південь від гори Катскілл у північній частині штату Нью-Йорк, який організовує дитячі табори з вивчення культурної спадщини, семінари, фестивалі, концерти, танцювальні вечори та художні виставки для тих, хто зацікавлений у набуванні знань про Україну та її багату культуру.