Лазарус

— Ви арештовані, Тумсе! За вбивство Жозефіни Петроцької, Аделаїди Мніх, генеральші Хом’якової та удови гласного Ряхіної, — самовдоволено оголосив Тюрин і наказав Топчію надіти на реєстратора кайдани.

На його подив, Тумс лише нижче схилив голову, ніби хотів сховатися в уявний панцир, простягнув руки і покірно вийшов за поліціянтами. Редактор кидав образи у спини, обіцяв скаржитися, але ні Тюрина, ні звинувачуваного це не спинило.

Після чотирьох днів тримання Ярослава Вікторовича Тумса під вартою навіть Тюрин засумнівався, що він колись заговорить.

Тумс витріщав сумні блакитні очі у казематну стіну і мовчав. Навіть поза лишалася незмінною.

Чорні патли виявилися гарно підібраною перукою, під якою ховалися залишки рудого облізлого волосся. Голову, тіло, шию вкривали страшні шрами від опіків. Лише гарне, майже хлоп’яче обличчя дивом залишилося неушкодженим.

Друге розчарування чекало на квартирі Тумса. Він займав невелику кімнатку тут-таки, по Караваєвській. Охайне аскетичне умеблювання без натяку на злочинні нахили господаря. Не знайшлося жодних доказів того, що покалічений бував у помешканнях убитих чи знав їх особисто. «Перелесник залишає собі трофеї», — писав Бер, але у квартирі Тумса було тільки найнеобхідніше.

Тюрин притяг сліпу куховарку з обжерних рядів, та обмацала обличчя Тумса, але не змогла упізнати у підозрюваному сина покійної господині.

Лише раз, коли до камери зайшла Василина, Тумс оживився. Назвав ім’я, адресу і рід занять, на питання, до якого виду належить, впевнено відповів «homo sapiens». І знову впав у мовчазне заціпеніння.

— Навіть не знаю, що вам сказати, Олександре Петровичу, — в голосі Василини з’явився несподіваний сумнів, — він дивний, це безперечно. Але зважте на шрами. До речі, вони можуть бути від чого завгодно. У редакції кажуть, він з погорільців. Уся родина загинула. І, — Айвс зробила обережну паузу, — він не схожий на маніяка, як і на перелесника. Милий скалічений хлопчик.

— Ха! Він видається вам милим?

Василина вкрилася рум’янцем.

— Ви гадаєте, я не відчую вплив перелесника? На відміну від вас, я цього вчилася!

Щоки жінки палали. Вона кинула на Тюрина нищівний погляд, розвернулася і пішла геть. При цьому навіть громили Рапойто-Дубяга втиснулися у стіни, щоб дати дорогу.

— Баба-вогонь! — наскочив як завжди радісний Топчій.

— Дурному Гаврилі все чорнобриві, — крізь зуби процідив Тюрин і пішов у інший бік. А бідолашний Парфентій залишився з розтуленим ротом, так і не зрозумівши, що за ґедзь укусив шефа.

У Тюрина не було жодних фактів. Самі підозри. Навіть якщо доведе, що Тумс — той самий Смутя з садиби Пузріної, як це притягти до убивств інших жінок? А головне, жодних підстав вважати тихого обпеченого молодика перелесником.

І всі навколо, а головне, впливовий редактор «Киянина», який став на захист працівника, не мають сумніву, що у скромній особі Ярослава Вікторовича Тумса немає нічого надприродного.

Олександру Петровичу довелося вдатися до останнього аргументу. Він попросив про скликання Комісії з визначення виду. Якщо ж Комісія підтвердить, що Тумс — людина, пообіцяв передати справу Рапойто-Дубягові. Для Тюрина це б означало добровільно посипати голову попелом. Дати зубоскалам привід позловтішатися про не придатні для розшукової діяльності мізки людиноподібних. Можливо, погодитися на закриття відділу.

У Тюрина тріщала голова. Він розгорнув книгу Лазаруса і спробував розвіятися читанням.

Легенда про народження Змія

Змій зростав у вкритому лускою череві, і що міцнішим ставав плід, то палкіше Апі прагнула самотності. І через те пішла під землю, розширюючи прадавні ходи, аж поки не заховалася у дивній печері, де стіни вкривали барвисті й жахливі малюнки.

Вся історія людиноподібних, від зради Ліліт до народження Великого Воїна, промовляла до Апі, напоювала її тіло міццю. Й ось уже перший упир наповнив для неї ритуальну купіль, а перший перевертень розстелив власну шкуру. Апі готувалася до таємниці народження.

Чутки про велике очікування дійшли до Константинополя. І хай би як імператор тужив за злототілою царівною, мусив зібрати армію. В день, коли люди підпалили місто над Дніпром, здригнулася Гора, рик вирвався з черева, а світ побачив Змій Обадія-бек.