Читаем Лісова пісня полностью

Де ж вiн тепер? Чому вiн не з тобою?

Чи то й його невдячнiсть невмируща так, як твоє кохання?

М а в к а

Ох, дiдусю! якби ти бачив!.. Вiн в подобi людськiй упав менi до нiг, мов ясень втятий…

I з долу вгору вiн до мене звiв такий болючий погляд, повний туги i каяття палкого, без надiї…

Людина тiльки може так дивитись!..

Я ще до мови не прийшла, як вiн схопивсь на рiвнi ноги, i вiд мене тремтячими руками заслонився, i кинувся, не мовлячи нi слова, в байрак терновий, там i зник з очей.

Л i с о в и к

I що ж тепер ти думаєш робити?

М а в к а

Не знаю… Я тепер, як тiнь, блукаю край сеї хати. Я не маю сили покинути її… Я серцем чую - вiн вернеться сюди…

Лiсовик мовчки журливо хитає головою. Мавка знов прихиляється до стiни.

Л i с о в и к

Дитино бiдна, чого ти йшла вiд нас у край понурий?

Невже нема спочинку в рiднiм гаю?

Дивись, он жде тебе твоя верба, вона давно вже ложе постелила i журиться, що ти десь забарилась.

Iди спочинь.

М а в к а

(тихо)

Не можу я, дiдусю.

Лiсовик, шумно зiтхнувши, помалу подався в лiс. З лiсу чується навiсний тупiт, наче хтось без ваги женеться конем, потiм спиняється.

К у ц ь

(вискакує з-за хати, потираючи руки, i спиняється, побачивши Мавку)

Ти, Мавко, тут?

М а в к а

А ти чого никаєш?

К у ц ь

Я їм коня притяг за гичку в стайню.

Гаразд мене поповозив востаннє, вже не возитиме нiкого бiльше!

М а в к а

Ненавидний! Ти оганьбив наш лiс!

Се так держиш умову з дядьком Левом?

К у ц ь

Умова наша вмерла вкупi з ним.

М а в к а

Як? Дядько Лев умер?

К у ц ь

Он i могила.

Пiд дубом поховали, а прийшлося коло пенька старому спочивати.

М а в к а

Обоє полягли… Вiн пречував, що вже йому сей рiк не зимувати…

(Надходить до могили).

Ой як же плаче серце по тобi,

єдиний друже мiй! Якби я мала живущi сльози, я б зросила землю, барвiнок би зростила невмирущий на сiй могилi. А тепер я вбога, мiй жаль спадає, наче мертвий лист…

К у ц ь

Жаль не пристав менi, а все ж я мушу признатися - таки старого шкода, бо вiн умiв тримати з нами згоду.

Було, i цапа чорного держить при конях, щоб я мав на чому їздить.

Я блискавкою мчу, було, на цапi, а коники стоять собi спокiйно.

От сi баби зовсiм не вмiють жити як слiд iз нами, - цапа продали, зрубали дуба. Зрушили умову.

Ну й я ж вiддячив їм! Найкращi конi на смерть заїздив; куплять - знов заїжджу.

Ще й вiдьму, що в чортицi бабувала, гарненько попросив, щоб їм корови геть-чисто попсувала. Хай же знають!

Ще ж Водяник стiжка їм пiдмочив, а Потерчата збiжжя погноїли,

Пропасниця їх досi б'є за те, що озеро коноплями згидили.

Не буде їм добра тепер у лiсi!

Вже тут навколо хати й Злиднi ходять.

З л и д н i

(малi, заморенi iстоти, в лахмiттi, з вiчним гризьким голодом на обличчi, з'являються з-за кутка хатнього)

Ми тут! А хто нас кличе?

М а в к а

(кидається їм навперейми до дверей)

Геть! Щезайте!

Нiхто не кликав вас!

О д и н З л и д е н ь

Злетiло слово - назад не вернеться.

З л и д н i

(обсiдають порiг)

Коли б там швидше нам дверi вiдчинили, - ми голоднi!

М а в к а

Я не пущу туди!

З л и д н i

То дай нам їстиI

М а в к а

(з жахом)

Нiчого я не маю…

З л и д н i

Дай калину оту, що носиш коло серця! Дай!

М а в к а

Се кров моя!

З л и д н i

Дарма! Ми любим кров.

Один Злидень кидається їй на груди, смокче калину, iншi сiпають його, щоб i собi покуштувати, гризуться межи собою i гарчать, як собаки.

К у ц ь

Ей, Злиднi, залишiть - то не людина!

Злиднi спиняються, цокотять зубами i свищуть вiд голоду.

З л и д н i

(до Куця)

Так дай нам їсти, бо й тебе з'їмо!

(Кидаються до Куця, той вiдскакує),

К у ц ь

Ну-ну, помалу!

З л и д н i

Їсти! Ми голоднi!!

К у ц ь

Стривайте, зараз я збуджу бабiв, - вам буде їжа, а менi забава.

(Бере грудку землi, кидає в вiкно i розбиває шибку),

Г о л о с м а т е р i Л у к а ш е в о ї

(в хатi)

Ой! Що таке? Вже знов нечиста сила!

К у ц ь

(до Злиднiв пошепки)

А бачите - прокинулась. Ось хутко покличе вас. Тепер посидьте тихо, а то ще заклене стара вас так, що й в землю ввiйдете, - вона се вмiє.

Злиднi скулюються пiд порогом темною купою. З хати чутно крiзь розбиту шибку рухи вставання матерi, потiм її голос, а згодом Килинин.

Г о л о с м а т е р и н

О, вже й розвиднилось, а та все спить.

Килино! Гей, Килино! Ну, та й спить же!

Бодай навiк заснула… Встань! А встань, бодай ти вже не встала!

Г о л о с К и л и н и

(заспано)

Та чого там?

М а т и

(уїдливо)

Пора ж тобi коровицю здоїти, оту молочну, турського заводу, що ти ще за небiжчика придбала.

К и л и н а

(вже прочумавшись)

Я тiї подою, що тут застала, та нацiджу три краплi молока - хунт масла буде…

М а т и

Отже й не змовчить!

Хто ж винен, що набiлу в нас не стало?

З такою господинею… ой горе!

Ну вже й невiсточка! I де взялася на нашу голову?

К и л и н а

А хто ж велiв до мене засилатися? Таж мали отут якусь задрипанку, - було вам прийняти та прибрати хорошенько, от i була б невiсточка до мислi!

М а т и

А що ж - гадаєш, нi? Таки й була б!

Дурний Лукаш, що промiняв на тебе; бо то було таке покiрне, добре, хоч прикладай до рани… Узиваєш

її задрипанкою, а сама

її зелену сукню перешила та й досi соваєш - немає встиду!

К и л и н а

Та вже ж, у вас находишся в новому!..

Перейти на страницу:

Похожие книги

Отверженные
Отверженные

Великий французский писатель Виктор Гюго — один из самых ярких представителей прогрессивно-романтической литературы XIX века. Вот уже более ста лет во всем мире зачитываются его блестящими романами, со сцен театров не сходят его драмы. В данном томе представлен один из лучших романов Гюго — «Отверженные». Это громадная эпопея, представляющая целую энциклопедию французской жизни начала XIX века. Сюжет романа чрезвычайно увлекателен, судьбы его героев удивительно связаны между собой неожиданными и таинственными узами. Его основная идея — это путь от зла к добру, моральное совершенствование как средство преобразования жизни.Перевод под редакцией Анатолия Корнелиевича Виноградова (1931).

Виктор Гюго , Вячеслав Александрович Егоров , Джордж Оливер Смит , Лаванда Риз , Марина Колесова , Оксана Сергеевна Головина

Проза / Классическая проза / Классическая проза ХIX века / Историческая литература / Образование и наука