Мага Віра

1. Почав справу — доведи її до кінця. Коли ти почату справу лишив і взявся за іншу, і знову її, лишивши, хапаєшся за третю, не­справне працюють твої емоції, і мозок — раб емоцій твоїх. Нещасний той народ, в якого сини мають такий неорганізований характер. Неорганізовані характери бунтівливі, вони кличуть до повстань, бунту, добра, волі, але вони ніколи не творили життєздатної моноліт­ної організації і не були її достойними спод­вижниками. Їм не вистачало духовної рівно­ва­ги і послідовности. Вони, бунтуючись, пливли за вітром. Організація, яка має революційні цілі, повинна бути подібна на дуба, спро­мож­ного витримати спеку і холод, гураµани і проливні дощі.
2. Виконуй справу не щоб її виконати, а щоб її виконати добре. Добре виконана справа не лише звеличує тебе, а й вдосконалює твою здібність: з добра походить добро. Виконуючи справу, люби її, зумій в ній знайти красу тоді, коли інші нездібні в ній нічого побачити захоплюючого. Добре виконуючи справу, ти вчишся наступну справу виконати ще краще і ще швидше. Прагнення до само­вдосконалення стане твоєю свідомою і під­сві­домою звичкою. На світі немає дрібних справ. Є дрібні люди, які в кожній справі бачать лише дрібницю. Добре виконана справа — це перемога. Переможцям належить світ.
3. Взяту справу — виконай сам. Стидайся її класти на плечі іншому. Той, хто виконав твою справу, переміг тебе при твоїй допомозі; він здобув досвід і моральну вищість. Взяти справу і не виконати її — значить бути люди­ною злиденної моральної звички. Легко зна­йти десятки причин і викрутасів, щоб довести чому взята справа невиконана. Під час вико­нання кожної вартісної справи стрічаються сотні перешкод, учися перемагати перешкоди.
Хто вміє під час виконання справи пере­магати перешкоди, той достойна людина, він здібний володіти собою й іншими. Хто пере­магає перешкоди, той гартує своє тіло, по­глиблює працю ума свого, ушляхетнює свої емоції і лишає на землі шанобливий пам'ятник життя свого. Хто боїться перешкод і шукає легких доріг, той слабне. Слабість, виплекана страхом, оправдує себе словесною зливою, яка нагадує хмару, що не дає дощу.
4. Не радій, коли бачиш, що твоя радість журить приятеля твого. Люди, які мають хорі душі, розумові розлади, неврівноважені емо­ції, тішаться, коли комусь завдають кривду. Вони, бачачи принижену людину, самолюбно радіють. Їхня радість кормиться нещастям ближчих.
5. Не облегшуй собі життя, утруднюючи життя приятеля твого. Біль, який ти завдаєш своєю нерозважною балаканиною, необµрун­то­ва­ними вимогами і пропонуванням прияте­леві твоєму, може озватися у твоєму серці душевною гіркотою. Будь благорозумним. Од­ні тебе слухають тому, що чемні. Інші тебе слухають тому, щоб переконатися, що ти без­надійний балакун. Інші тебе слухають, щоб пересвідчитися, що ти маєш комплекс безжа­лости до слухача свого. Не тішся, коли тобі легко, а приятелеві твоєму тяжко. Кому тяж­ко, тому стане легко. Кому легко, тому стане тяжко.
6. Живи так, щоб твої радощі, успіхи, приємності, таланти, вміння були корисні не лише для тебе, а й для приятеля твого. Коли ти багатієш тому, що твої приятелі бідніють, твоє багатство не тривке, або ти живеш в полоні низького інстинкту. Радій величною радістю — велична радість всіх радує, вона йде від серця до серця. Здобувай успіхи, які всіх радують: всіх радують ті успіхи, які всім корисні. Радій тими вміннями, які дивують приятелів твоїх і роблять їх твоїми мудро­чолими учнями. Радій тими приємностями, які нікому болі не завдають. Гордися тими талантами, які стають гордістю народу твого.
7. Достойна людина любить звеличувати достойну людину. Пересічний сірома крити­кує велетня, щоб популяризувати свою сіро­машність. Немає абсолютної достойности і немає абсолютного зла. Генії геніяльні в ділах геніяльних, у звичайних справах вони звичай­ні люди. Негідник бачить в кожній людині негідника, а в генієві він не бачить геніяль­ности, а бачить в ньому лише ті "смішні" недо­лі­ки, на які геній не звертає уваги, і за ці не­доліки його зневажає. Генії — люди полу­м'яної енергії, глибинної інтуїції і цілеспрямо­ва­ного ума, вони — втілення пристрасти. Геній, який береже свою геніяльність для себе, нагадує орла, який сам нищить свої крила.
Справжній геній нагадує сонце — він випро­мінює мудрість, яка гріє всіх. Справжні генії не любили пишного життя тому, що пиш­нотність розлінює їхні мислі і приколихує їхні пристрасті. Геній покоряє сам себе, щоб поко­рити інших. Всі правдиві генії вірять, що їхня геніяльність обмежена. Геній утрачає си­лу тоді, коли починає приятелювати з ду­рістю тому, що вона безмежна, або грошовита.
8. Нікого не карай ні фізично, ні морально. Коли ти мудрець, то ти зумієш доказати лю­дині, що вона винувата, і вона покарає сама себе — це найболючіша кара. Карає сам себе лише той, хто має любов до сумління і шанує сам себе. Той, хто має надщерблене сум­ління, — немічний. Перемога, виконана не­мічним сум­лінням, спустошлива, і в багатьох випад­ках має вона криваві сліди. Немічних карати не можна — їхні душі потребують тер­пеливого лікування, і трапляється, що ліку­вання стає безуспішне тому, що хворі не хо­чуть визнати себе хворими. Найстрашніша хво­роба — безумна впертість, вона несе гибель хворому і тому, хто плекає надію його вилі­кувати.
9. Живи так, щоб тобі хотілося завтра бути кращим, як ти нині є. Не лінуйся жити — напов­нюй всі вінця життя емоціями, ділами, мисля­ми. Ті, які живуть повним життям, лишають слід, по якому радо йдуть нові покоління. Той, хто боявся жити повнотно, щоб не змучитися, не збідніти, згинув з остраху перед смертю. Живи так, щоб у твоєму житті було багато радости, яку ти даруєш іншим. Життєрадіс­ність — надійне зілля від усіх хвороб і перед­часного старіння.
Хвороби сильніші, як ліки. Підсилюй ліки нектаром життєрадости, щоб перемогти хво­роби. Живи так, щоб твоя радість молоділа в ділах і дітях твоїх. Живи так, щоб мати мудрий мозок і мудре тіло. Мудре тіло ніколи не лишається без праці, бо праця дає йому рівновагу. Тіло, яке втрачає рівновагу, тоне в життєвому морі, як той човен, який не по-муд­рому навантажений. Хто має рівновагу тіла і добру працю шлунка, той може йти в різну погоду і мислити розважливо.
10. Працюй так, щоб твоя праця була твоїм щастям — щасливий той, хто не прагне перескочити сам себе. Коли ти переконав себе, що працюєш тому, що мусиш, ти переконав себе, що горюєш тому, що мусиш — знущаєшся над собою тому, що мусиш? Той, хто знуща­єть­ся сам над собою, стає бездушним до ін­ших. Працюй так, щоб ти вірив, що твоя пра­ця тобі корисна — таке переконання облегшить твій труд. Зумій в кожній праці здобути успіх. Успіх — це свідоцтво твоїх здібностей. Неуспіх говорить, що ти людина малоздібна, і легко став жертвою дрібних перешкод.
Щасливі ті, які вміють камінь свого щастя тягнути на високу гору, співаючи пісню про перемогу. Не бійся великого нещастя, воно короткотривале, а на мале — не звертай уваги. Коли ти щасливий тому, що твій приятель нещасний, або тому, що твій народ понево­лений, твоє щастя — в небезпеці. Хто в нещасті вірить у щастя, з тим стрінуться щасливі. Щасливий той, хто має з ким поділити своє щастя. Щасливі самітники нещасні. Хто жде щас­тя в нещасті, тому горе не страшне. Щасливець, який боїться втратити щастя, страждає від щастя.
11. Звички сильні тому, що вони мають над людиною велику владу. Вони панують у "сфері" її підсвідомости. Вони там народжені людиною так тихо, що вона про них забула, дарма, що щоденно перебуває під їхньою владою. Добра звичка облагороднює совість людини і їй на щастя її дисциплінує, вона — її вірний вартовий. Зла звичка — бич для людини, з яким людина "поприятелювала", і тому каже: "знаю, що роблю зле, але інакше поступати не можу тому, що таку маю звичку". Цнотливці, понадписуйте, де цнота, а де гріх, бо одні гріх звуть цнотою, а інші — навпаки. Старі звички мають велику силу, бо вони творилися роками.
Не звички мають панувати над людиною, а людина має панувати над ними. Старі звички, роджені в духовному рабстві, тривкі, але вони шкідливі — раб призвичаєний сам себе тримати в неволі. Лише сильні духом люди рвуть кайдани рабських звичок. Слабі люди, переможені отруєю злих звичок, оправдую­чись, кажуть: "Шаную батьків, вони були ра­бами, такий і я". Занедбати стару звичку легко тоді, коли на її місце приходить нова, яка свідомо застосовується в щоденному житті.
12. Одні люди пізнають світ серцем, інші — розумом, таке пізнання однобічне. Світ треба пізнавати серцем і розумом. Коли ти маєш гострий ум і благородно-емоційне серце, Світ тобі відчине двері свої, і ти в Нього ввійдеш, як Господар Життя. Ставши Господарем, поводься так, ніби на Тебе дивиться весь Твій рідний народ, щоб оцінити Твої золоті руки, Твої світлі емоції, Твій окрилений розум, і не лише оцінити, а й зберегти ці скарби гря­дущим поколінням. Людина має пізнати лю­дину серцем, а оцінити — розумом, справедли­вий розум дає справедливу оцінку. Справед­ливий розум той, який мало бере, а багато дає. Той, хто шукає в несправедливій людині справедливости, той шукає в полові голку. Несправедливі люблять, щоб справедливі шукали в них те, чого в них немає.
13. Дітей і рабів можна радувати казками — дитина тішиться, вірячи, що казка — справж­ність, а раб тішиться, сліпо вірячи, що після земних рабських мук отримає "царство небес­не". Нужденний той народ, в якого діти вихо­вуються в чужовір'ї (духовному рабстві). Во­ни, ставши дорослими, не здібні будуть боро­тися за волю. Не фізичне, а духовне народ­ження робить людину людиною.
Духовне народження має мету, свідомість свого "я", ушляхетнену пристрасть, світоро­зуміння і світовідчування. Самобутнє вихо­вання — це доброта. І що варта врода без доброти? Доброта дає, а врода отримує. Хто дає, той щасливіший від того, хто отримує. Мати, яка виховує дитину любити предків рідних, сама себе увіковічнює в пам'яті внуків своїх — вона вродлива доброта.
14. Є люди, яких можна назвати "прояв­никами", такими людьми є ті, які говорять, щоб говорити. Побратим, який лише гово­рить (проявляє, наприклад, науку РУНВіри), але не закріплює говорення організаційно, нагадує годинник без стрілок. Той, хто слово втілює в життя, не любить словесної полови. Злі люди (наші північні сусіди) покорили нас тому, що вони несли своє слово на вістрі меча — вони любили мову меча. Ми їхню мову стріли обуренням словесної полови і квітами всепрощення. Словесна полова — луска ліно­щів духовного рабства, вигідного підсоння і лепетливої віри, що щастя людське здобу­ва­ється в поті чола і служить лише для спасіння бідної християнської душоньки. Воїн, який вірить, що північні вторжники "тоже хрис­тияни", тримає меч з'їдений іржею.
15. Хочеш жити чесно, працюй для народу твого. Народ працював, щоб ти був його працьовитим сином. Ти живеш лише для себе — ти не дбаєш про тих, які дбали про тебе? Ти працюєш лише для себе, значить ти маєш звироднілу культуру моралі, ти каліка ліно­щів, ти корінь, який тягне соки із серця на­роду, нічого народові не даючи, і ти так морально знедолився, що кажеш: аби мені добре. Ти не винуватий, що ти лицар рабсь­кого самолюбства. Тебе таким виховали твої родичі, які дбали лише про те, щоб тобі "легко жилося", щоб ти не мав "життєвих клопотів".
І ти виріс і пішов служити зайдам-катам Вітчизни твоєї, щоб лише тобі "легко жилося", щоб лише мати поплатні "титули", щоб лише мати "владу" над рідним поневоленим наро­дом. І ти свою мерзотну мораль оправдуєш своєю гнучкошийною вірністю християнізмо­ві чи комунізмові? Твоя вірність — ніж у серці твого народу, твоя честь — ярмо на шиї твого народу. Найжорстокіший той, хто зраджує рід­ний народ з вірою, що чинить святе "релігійне діло". Вчені, які мають низьку національну мораль, — пістряк на тілі народу. Вони продають свою вченість, щоб догодити своєму шлункові. Вони хочуть свій народ переконати, що вони, інтелігенти, такі розум­ні, що можуть обдурити самі себе.
16. Не бійся старости, а бійся, щоб на старість у твоєму серці не загніздилися гади зла. Мудрі люди, старіючи, стають доброт­ними і вибачливими. Глупі люди, старіючи, стають злими, заздрісними і зухвалими. У злих стариків гірка незносна старість — вони злі, що проминула їхня пустоцвітна молодість і вони нестерпні, що старість їхня неврожайна. Старе вино розвеселяє старість, щоб скоро­тити її життя. Благорозумні старики на старій скрипці грають молодіжні мелодії і мають забудькуватість. Хто постарів не тому, що має старі роки, а тому що боїться старости, вчинив самогубство.
17. Ніколи не скаржся, що не маєш часу творити добрі справи. На нестачу часу скар­жаться ті, які його безтолково розтринь­кують. Марнотратство часу — зла вада мого народу. Мій народ витратив багато золотого часу для справ маловажних, і цим підсилив ворогів своїх. Важливо мати не лише час, а й вміння ним користуватися. Час мають всі люди, та мудро його використовують лише мудреці.
18. Не вмієш добре говорити, то навчися добре мовчати, і глупість, як мовчить, то мудрішає. Коли ти цієї мудрости не збагнеш, твоє життя переслідуватимуть духовні невдачі і тілесні хвороби. Ти людина світлої бла­го­родности, бо за словесну образу не вимагаєш вибачення — твоє благородство вище зневаги і вище вибачення. Справді, хіба сміттям можна знецінити золото?
Людина, яка має дрібничкову душу, не бу­де гніватися, коли ти зневажиш її народ, коли ж ти словом образиш її духовну вбогість, вона витратить на суд останній гріш, щоб ли­ше ти перепросив її. Люди, які мають ком­плекс мен­шої вартости, хоробливо образливі. Вони не маючи здібности здобути вартісну пе­ремогу, уважають пробачення перемогою. Ви­бач­ли­вість — вірний учитель мудреців. Життя знає, що найчастіше ображаються ті, які обра­жа­ють інших. Вони так перейняті різними "осо­бистими образами", що в їх зовсім немає часу творити добро для приятелів своїх. Вели­кі лю­ди дозволяли, щоб їх словом ображали малі, і тому вони ставали ще величнішими. Ма­лий, образивши великого, стає ще меншим.