Мага Віра

ІІ
1. Ти боїшся небезпек? Небезпека — до­стойний рятунок. Я маю на увазі обачне ро­зуміння небезпеки. Всі полохливі люди її уни­кають. Небезпека — шлях велетнів. Прагнеш бути велетнем — достойною людиною? Іди ту­ди, де чатує небезпека. І розсудливо покоряй Її. Хто йде туди, де небезпека, того обмов­ляють боягузи, майстри наклепів, чревоугод­ники. Боротьба з небезпекою обдаровує лю­дину комплексом вищої вартости. Людина багатіє вишуканими почуттями. Її мислі ок­рилюються. Її інстинкти самовдосконалю­ються. Небезпека — священна вчителька. Її учні — володарі Людства.
О, рунвісти! Моя "небезпечна наука" — найблагородніший шлях до безпеки. Збагніть основи Її мудрости, втілюйте Її в Життя. Перед Вами шлях богатирів Руси (України) — шлях внуків Дажбожих. Україна в небезпеці. Ви маєте нагоду стати легендою Світу. Світ жде Вас! В центрі небезпеки іду я, учитель Ваш, щоб переконати очевидців, що родиться нова Людина Українська — світлоносний Завойов­ник небезпек.
2. Ти боїшся слова? Слово має велику силу тоді, коли в ньому (в центрі його "я") втілена динаміка Мислі і Почуття. Мертвонароджене слово те, в якому відсутні ці властивості. Слово, в якому багато солодощів, липке, це принадна пастка, на якій гинуть самолюбні ласуни. Слово повинне мати корінь, який розгалужений в душі і мозкові його творця. Слово — сила родиться на устах тих, які вміють його втілювати в Життя — перетворюють його в заграви революцій, у моря хвилюючої пшениці, у могутні організації, армії, міста. Слово-полова родиться на устах тих, які дають свободу словам і неволю ділам. Вони самі себе обезнадіюють бездіяльним нарікан­ням на долю, на світ, на людей. Їхня полова летить їм в очі.
О, рунвісти! Закоханість у бездовідне і ледаче слово — руйнуюча риса вдачі народу нашого. Народ наш багатий поетами, байка­рями, кобзарями, але він бідний силою єднаючої і творчої пристрасти. Бездіяльне "вболівання" духовних рабів, які оплакують волю України, Її упокорення. Простодуш­ність! Ще ніхто піснею не виспівав волі. Лише та пісня люблена волею, яка окроплена кров'ю її співаків.
3. Ти хочеш ніжности? Ти хочеш, щоб твоя армія, твій вождь, твої діти, твоя держава, твоя вдача були ніжними? Ти хочеш любити ворогів твоїх, бо ти християнин, ти хочеш ніжністю перемогти тих, які топчуться по її квітах? Ніжність тебе розніжить і ти зле­дачієш. І не матимеш сил боротися проти гураґанних орд, які обкрадають твої поля, са­диби, отари, твою ніжність, твоїх дітей, твою душу, твою історію.
Обминай ніжність, як поцілунок безумної жінки. Ніжні вітри, ніжне підсоння, ніжні со­лов'ї, ніжні пісні, "ніжна від греків вижебрана релігія", о, в тебе все ніжне, і тому ти ніжно гниєш у духовному рабстві, і стаєш ніжним м'ясом для гармат опанцерованих імперій.
О, рунвісти! Я вчу — любіть справедливу суворість і священну одчайдушність. Вона Вам потрібна так, як хірургові скальпель. Вона Вам допоможе бути вільними ґаздами на чужій і рідній землі. Любіть суворість — закуйте її в панцери Волі і Справедливости, і уквітчайте її степовим різнотрав'ям. Ще ні­коли людина не була така жорстока і лице­мірна, як нині. Нині вона тілом більшає, а душею — меншає. Вона придумала проти лю­дини зброю людського виродження.
4. Ти лякаєшся тривоги? Хто лякається тривог, той живе в тривозі. Люби тривогу. Вона тебе насторожить, підсилить, привчить дивитися в очі небезпеці. Той, хто боїться тривог, запобігатиме ласки твоєї. Ніхто не любить тривоги, а ти люби її. У тривожній ріці немає ні гадів, ні крокодилів. Перепочинь біля її берегів. Під тихими кущами ледачіють спокоєлюбителі і скорпіони.
О, рунвісти! Творіть тривогу — тривожте розледачілу уяву приспаних рабів. Будіть їх! Призвичайте їх до тривог, які несуть волю народові і безсмертя подвигам Вашим!
5. Ти любиш коротку дорогу? Чесна дорога ніколи не була легкою. На короткій дорозі мало див, пригод, перешкод, змагань, краси, хвилювань, скарбів. Там, де немає перешкод, немає перемог. Що варта людина, яка коротає вік на дорозі короткій? Її уява обмежена, її почуття бідні, її ум безкрилий. Хто не літає, тому крила непотрібні, він стає плазуном.
О, рунвісти! Я Вас кличу на велику і не­безпечну дорогу! Слабі духом з нами не пі­дуть. На великій дорозі скаженіють гура­ґа­ни, метушаться змовники, інтернаціональні піра­ти, професійні душителі України. І на цій до­розі ми роковані боротися, і на цій дорозі ми роковані творити нову вдачу Людини Україн­сь­кої — Завойовника великих і небез­печних доріг. Нині лише завойовники душі і тіла ма­ють право володіти волею. Не бійтеся впасти на великій дорозі між великими! Бій­теся впасти на короткій дорозі, перелякав­шись зайця, який з переполоху вискочив з-під куща.
6. Ти шукаєш віри? Ти посилаєш послів, щоб вони довідалися, "яка віра краща"? Стукай у двері глузду і логіки. Віри на світі немає, а коли є, то лише та, яку ти сам створив. Тобою створена віра — це твоя рідна Дитина. На світі мало дітовбивців. Ти свою Дитину плекаєш, бачачи в ній свій неспокій, свою пристрасть, свої хиби, звички, розкіш, бачачи в ній своє духовне і тілесне "Я". Чи варто посилати послів, щоб вони на чужій землі знайшли СЕБЕ? Наївна простота. Відважні і розумні люди віри не шукають. Вони самі її творять — вони і їхній народ — одна духовна субстанція, ритм одного дихання.
О, рунвісти! Я добротний, що Ви зро­зуміли найвеличнішу мудрість світу, і йдете зі мною пліч-о-пліч. Я Вас веду, щоб Ви були самі собою, щоб Ви самі творили свою віру -свою святу духовну Дитину, своє творче "Я". Там, де є Мисль, там є Людина.
7. Ти хочеш волі? Самопоневолений. Чесна воля любить, щоб її лицарі були мужніми людьми. Волю вижебрати не можна. Коли людині ніхто не забороняє вільно мислити, а вона мислить, як раб муштрований, і каже "хочу волі", лікуйте її душу. Здорова душа вільна. Вільні люди живуть вільно, або вми­рають в боротьбі за волю, вони — сутність волі. Вони її мають не лише для себе, вони її прагнуть передати поневоленим братам. Хто живе в ярмі і не хоче розлучитися з ярмом, тому треба дати два ярма. Порив до волі має бути більший, як до життя. Коли в людині ця охота гасне, тоді вона стає рабом.
О, рунвісти! Воля — це Ви, воля — це Ваша Рідна Віра, Ваші організовані Мислі, Ваші національні пристрасті.
8. Ти любиш безпутню юрбу? Юрба не любить тих, які її розуміють, вона сама себе не розуміє. Вона нині квітами стрічає титана, щоб завтра його каменувати. Вона нині обожнює Мазепу, щоб завтра брати участь у проголошенні йому християнської анатеми.
О, рунвісти! Потрапивши в юрбу чужо­вірів, відчуйте в ній свою святу самітність. Юрба, в якій царює дух чужовір'я, не може Вас гіпнотизувати, хвилювати, звеличати, вести, вчити. Ви — нові люди. Вам належить завтрашнє сонце України. Самітність — проба Ваших сил. Жити в юрбі, зберігаючи своє самітне "Я", можуть лише лицарі Мудрости. О, рунвісти! Я Вас відділив від грецько-латинського християнізму і від москвинського комунізму, щоб Ви самі відчули свою володарську самітність, щоб у Вашій світлій душі родилися нові Почування, нові Мислі, нові Звички. Самітність виплекає у Вас віру в себе, надію на себе, довір'я до себе, виплекає зосередження мислі і рівновагу збудження.
Народ-Велетень має бути САМІТНИМ. Між народами ніколи рівности не було. Той народ, який проповідує "рівність", в душі при­таює певність, що всі народи йому зобов'язані поклонятися за таку "рівність". Наша честь Дажбожа — ми народам не поклоняємося і від народів поклонів не відбираємо. Ф. Досто­євський учив, щоб всі народи поклонилися москвинам — народові "богоносцеві". Клясич­ним "богоносцем" є осел. В. Лєнін учив, що москвини "історією покликані" грати "першу роль". Хай вони грають "першу роль" на своїх інструментах самі для себе!
9. Ти любиш похвали? Будь обережний. Коли тебе хвалять блазні, ти пропащий. Вони тебе хвалять, щоб здобути довір'я і потім тебе продати. Коли тебе обмовляють спритні май­стри наклепів і чорними фарбами малюють твій образ, ти світла людина. Золото і в болоті лишається золотом.
О, рунвісти! Найчесніший той, хто хвалить сам себе! Учіться самі себе хвалити ділом твор­чим, словом мудрим, відвагою, жертвен­ністю. Блазні не люблять ту людину, яка сама себе своєю мозолистою працею хвалить. Вони вва­жають, що така людина плекає "культ особи" (термін створений большевиками не має місця в нашому житті). Училище, в якому немає куль­ту учителя, має вибиті вікна, з нього виходять дезертири, свавільники, само­любні профани. Культ рідного учителя, це значить культ науки, культ перемоги, культ волі, культ Духовної Самодисципліни. Не ждіть ні від кого похвали — самі себе хваліть священною бороть­бою, мудрістю, працею, самодисципліною.
10. Ти любиш сам себе? Мало хто володіє цією святою любов'ю — вона належить ви­бранцям. Самі себе любити можуть лише ве­ликі люди, у них слово — Чин, у них — обов'язок — Святість, у них воля — Мета. О, рунвісти! Я хочу, щоб всі Ви самі себе любили такою любов'ю!
Хто не шанує свого слова, не виконує взятого обов'язку, хто не шанує рідного про­відника і обласкавлює своє зледачіле "Я", свій особистий світ вузенький, свої кручені примхи і каже, що він не любить "виставляти своє "я", той нечесний з собою і нечесний з іншими.
11. Ти хочеш бути ангелом? Нині люди люблять ангелів, щоб їх тероризувати, живи­тися їхньою ангельською добротою, під їхніми крилами гнати самогон розпусти і гострити слова роздорів. Ангел, який відва­жується відстояти честь свого національного "Я", стає "сатаною" (ворогом) і його заму­ровують в Соловецькому християнському монастирі, або катують в комуністичних таборах НКВД.
О, рунвісти! Перетворіть своїх запеклих катів у ангелів смиренних і богобоязливих, і причепіть їм крила, і викишкайте їх з України на їхні земні і небесні оселі!
12. Ти лякаєшся сатани? Іди туди, де са­тана, щоб з ним боротися. Міцній в боротьбі з сатаною. Яков (внук Авраама) боровся з Єго­вою навкулачки. Бог Єгова просився: "Пусти мене, бо вже день зоріє". Яков же каже: "Не пущу, мусиш благословити мене". Бог Єгова "Вбачаючи ж, що не подужа його, ударив його по стегну, по суставу". І рече йому: "Відтепер буде тобі ім'я не Яков, а Ізраїль"; ти бо з Богом боровсь і над людьми братимеш гору" (1 кн. Мойсея, гл. 32, вірші: 24-28). Теологія тут ясна: "ти з Богом боровся і над людьми братимеш гору".
Бог Єгова може боротися лише з тими, які йому рівні. Лев з метеликом не бореться. З Богом Єговою і сатаною не боряться осли. Вони їм покірно служать. Вони до Єгови підступають "со страхом і трепетом", а від сатани вони тікають. Бог — Любов, Бога не треба боятися. Сатана — ворог, від ворога не треба тікати.
О, рунвісти! Сила там множиться, де відбувається боротьба з силою. Із світлою силою треба боротися, щоб боротьба кінчи­лася "внічию". Сатану треба перемагати. Об­минайте хмільні напитки і не йдіть туди, де немає боротьби за життя, бо там Ваші рунвістичні крила охлянуть.
13. Ти лякаєшся страждання? Страждання — розкіш. Хто пережив великі страждання, той не боїться малих, той пізнав глибини люд­ського "Я", пізнав непізнане. "Я" людське при­таєне не в розкошах, не в пишностях, а в стражданнях тілесних і душевних. У страж­даннях пізнає "Я" свою велич, пізнає розкіш самооборони, утвердження своїх здібностей і перемог. Страждати стражданням народу рідного, значить бути святою людиною, ця святість — ознака благородної душі і священ­ного ума. Лукаві сини і дочки не страждають стражданням народу свого, вони живляться його соками, вони — раби свого чрева і своїх дріб'язкових примх.
О, рунвісти! Страждання Душі і страж­дання Тіла — Іспит Життя. Страждання боїться тих, хто наступає на нього. Учімося мислями знечулювати страждання. Оріянин прийшов до єгиптянина і сказав: "В полоні мій побра­тим, звільніть його". Єгиптянин відповів: "Чим докажеш, що він твій побратим?" Орія­нин сам собі мечем виколов око, щоб дока­зати, що в побратима і в нього — серце одне. Єгиптяни заворожені богатирською силою орі­я­нина, звільнили побратима (гіттіта) з полону. Хто вміє володіти собою, той вміє сам знечулювати свої страждання тілесні і душевні.
14. Ти хочеш бути чесним? На великі чес­ноти у тебе немає здібности, вони небезпечні. Небезпеку ти обминаєш. Малі чесноти тобі імпонують, бо ти мала людина, і твоє само­любство хоче, щоб всі були такі, як ти. Малі люди малої чести мало мужні. Вони чесно служать тим, які їх поневолюють. Вони хо­чуть, щоб їхній пан шанував їхню малу честь і не робив їм великого горя. Самолюби! Вони бояться великого, щоб маліти. Малі чесноти там, де малі пристрасті і малий ум.
О, рунвісти! Бійтеся бути побожними рабами. Будьте побожними велетнями, о, це честь велика, вона зрозуміла переможцям і безсмертним. Наказ — це радість Подвигу. Ви­конати світлий небезпечний наказ здібні лише ті люди, які люблять Велику Честь. Наука РУНВіри кличе Вас бути людьми Великої Чести.
15. Ти любиш вічність уявну? Зі страхом шукаєш у християнській містиці вічного місця для свого "я". Суєта! Позаду тебе Вічність і попереду тебе — Вічність. Ти — житель царства вічного. Ти є вічність, і тому не думай про жадну позагробну вічність. Смерти немає у тих, які її не бояться. Чув вістку: помер, зля­кавшись смерти? Смерть боїться любови? Лякай її! Хто лякає смерть, той мудрець. Муд­рець завжди готовий достойно попрощатися з родиною. Перелякані не вміють добре думати, і тому їх лякає смерть.
Українське зхристиянізоване і зкомунізо­ване "Я" рабське, перелякане, чужопоклонне і отруєне комплексом меншої вартости. Воно само себе тримає в неволі, воно перестаріле. Я проповідую науку створення нового "Я".
О, рунвісти! Є переконання — хто родився, той має померти. Смерть має два обличчя: одне світле, друге — темне. Хто живе у світлі — в того смерть світла. Там, де світло, існує про­явлене або притаєне Буття. Ми, рунвісти, вічно були, ми є і ми вічно будемо тому, що ми Зосередження Сонячної Сили. Ми люди Безсмертя. Народжені Буттям вертаються до Буття!