Міфи України

Священне значення бджоли, з одного боку, грунтується на переказі, що вона спочатку жила в раю; з другого — на легенді, в якій мовиться про те, що начебто завдяки бджолі циган не вбив п’ятого цвяха в груди Спасителя, коли прибивав Його до хреста за наказом «жидів»*; нарешті, на вживанні воскових свічок при богослужінні. Бджола просила в Бога дозволу брати для себе споживок з квіток. Бог

‘Дивіться цю легенду в розділі «Українські легенди про походження різних народів», де йдеться про циган.

віддав у її розпорядження всі квіти «від моря до сходу: «Літай, — сказав Господь, — по світу і з усіх річок, з усіх берегів, збирай хвіру (офіру) Богу; і людям принось, і для себе припасай».

Священне значення присвоюється бджолам й багатьма іншими народами. У німців бджола має назву божої пташки

— Нєщ5оШуо§є1, Marienvogel. За легендами чехів, бджоли прилетіли до розіп’ятого Христа й пили піт, що проступив на Його обличчі. За однією південнослов’янською легендою, Спаситель під час мандрівки по землі був поранений однією скнарою жінкою. З його рани вийшло дещо подібне до мухи. «Поглянь, Петре, — сказав Спаситель, — ця маленька істота

— бджола. Вона завжди готуватиме віск, без якого не обійдеться жодне церковне богослужіння».

Легенда, подібна до цієї, є й серед кальтицького населення Валліса. Осетини-дигорці вшановують бджіл й моляться їхньому покровителю Аніголу.

Бджільництво й нині становить на Україні улюблену й «благословенну» галузь сільського господарства. За народним віруванням, коли на Хрещення влаштовують «Йордань» на ріці, то вбивають «у голову» хреста кілка для того, щоб бджоли носили мед у вулики до самої голови; хто потім, по закінченні свячення води, витягне цього кілка своїми руками, в того водитимуться бджоли. Таку ж силу мають й палички, на які священик кладе хреста під час освячення води, внаслідок чого буває звичайно велика штовханина, тому що багато хто бажає заволодіти цими паличками⁷⁰.

З усіх інших комах на Україні ставляться з повагою ще до сонечка (бедрика, божої корівки) (Соссіпеїіа). Це — маленька комаха. В неї півокруглі червоні або жовто-червоні крильця з білими або чорними цяточками (дванадцяти-крапкове сонечко — МісгаБрІБ сіиосіесітрипсіаіа; семи-крапкове — Соссіпеїіа веріетрипсіаіа; рябе — Соссопеїіа йпршшЫа; двокрапкове — власне, українське сонечко (обл. бедрик) — СЬіІосогш ЫривиШЫиз; різноманітне, або мінливе — Соссіпеїіа сІІБраг). Крильця сонечко щільно складає на спинці, і тоді кругленький блискучий червоний або жовто-червоний вигляд його справді дещо нагадує собою сонце. Розчавити сонечко вважається великим гріхом, і ось чому. За стародавніх, віддалених часів жили, кажуть, велетні, що звалися королями. Тоді Господь створив невелику людину, звичайну, таку, як ми. Виїхав цей невеличкий чоловік з погоничами у поле й почав орати чотирма парами волів. Прийшов великий чоловік, «король», забрав людей і волів у кишеню, пішов до Бога й питає: «Що це, Господи, за корівки такі?» — «Не займай їх, — рече Господь, — це люди такі будуть, а вам зараз смерть настане». Зокрема, щодо власне сонечка, то повір’я про нього позначені релігійно-міфічним характером, мають найтісніший зв’язок із сонцем, зумовлений, мабуть, зовнішнім виглядом і способом життя цієї комахи, й почасти — з вирієм, країною світла й тепла — цілком імовірно тому, що сонечко у великій кількості з’являється ще напровесні й любить повзати на осонні. Діти беруть звичайно у руки сонечко, кладуть його на долоню й кажуть: «Сонечко, сонечко! Одсунь віконечко та скажи мені: куди заміж йти?» (або: «де я буду жениться?»). В якому напрямку, розпрямивши крильця, полетить сонечко, там і живе суджений тієї, хто питає, або суджена того, хто питає. У Сербії в цієї комахи дівчата питають про своє заміжжя. У Львові й Перемишлі діти, підкидаючи сонечко, питають: «Чи до неба, чи до, пекла?» — і якщо комаха розгорне крильця й полетить, значить, той, хто питає, піде на небо; а якщо вона впаде, то той, хто питає, потрапить до пекла. У деяких місцевостях Галичини в сонечка питають про те, яка буде наступного дня погода і т.ін. У чехів вважається доброю прикметою знайти сонечко; а якщо хтось розчавить його ногою, навіть коли ненавмисне, то, за повір’ям галичан, в родині цієї людини хтось помре.

Заступництвом користуються також «комашки» — мурахи, які вважаються нешкідливими, через що їх гріх убивати. Розрізняють мурашок червоних (червона — Formica sanguinea; руда — Formica rufa) і чорних (чорна — Lasius filiginosus; бура — Lasius niger). Перші звуться «дівчачими» ' й кусають нібито тільки дівчат; а другі — «хлоп’ячими» й кусають нібито тільки хлопців. Якщо зруйнувати мурашник, то буде сильний вітер. На тому місці, де був мурашник, не можна зводити оселі: «хвороба і смертность буде»; а сараї і скотарні можна будувати: «прибйток скотини буде».