Міфи України

⁵...проникають потім до Ставропольської губернії, навіть за Волгу і в Сибір. — Таке тенденційне твердження спирається на розповсюджену в шовіністичних колах російських вчених теорію Михайла Погодіна. Згідно з нею українці, що населяють нині Подніпров’я, прийшли сюди після навали Батия з-під Карпатських гір і заселили спустошені татарами місця. Теорія всіляко підтримувалася самодержавством. Археологічні знахідки і писемні джерела засвідчують неперервність розвитку населення Середнього Подніпров’я до і після Батия (с. 14).

⁶...міфологічному процесі духовного життя народу. — Міф

— розповідь про богів, духів, божественних героїв тощо у первісному суспільстві. Міф у ті епохи — це спосіб пізнання світу (с. 14).

⁷...вірш «Про Голубину книгу». — «Голубина книга» — твір давньоруської літератури, в якому описано світобудову та походження життя. Є двадцять варіантів книги (с. 15).

⁸...як із Візантії, так і з Болгарії перейшло до нас чимало апокрифів... — Апокрифи — твори релігійного спрямування, ідо не увійшли до біблійного канону (с. 21).

⁹Ревне збирання давніх легенд почалося в іудеїв особливо після полону Вавілонського. — Південна частина єврейської держави близько 600 року до н. е. була захоплена Вавілонським царством. Населення забрали в рабство до Вавілона. Лише близько 536 року до н. е. іудеї повернулися на батьківщину (с. 21).

¹⁰...у творах Йосифа Флавія. — Флавій Йосиф — іудейський філософ І століття н. е., автор «Іудейських старожитностей» — одного із свідчень про життя і воскресіння Ісуса Христа (с. 22).

¹¹...до творів Філона... — Філон Олександрійський (бл. 25 року до и. е. — бл. 50 року н. е.) — іудейський філософ, автор теорії містичного екстазу, в якій ідеї грецького філософа Платона поєднані з іудейськими віруваннями (с. 22).

¹²...християнські екзегети... — Екзегети [< грец. — той, хто пояснює] — богослови-тлумачі біблійних текстів (с. 23).

¹³ Як галузь маніхейства богомили, подібно до маніхеїв, прийняли близьке до давньоперського релігійного дуалізму вчення про два начала світу ... — Маніхейство — релігійне вчення, засноване в З ст. Мані, який проповідував у Персії, Сирії, Азії, Індії. За уявленнями Мані, світ має два начала — божественне і диявольське, які перебувають у постійній боротьбі. Як і світ, роздвоєна людська душа. Зло у світі незнищенне, однак його можна зменшити суворим аскетизмом (утриманням від м’яса, цілковитою безшлюбністю і т. ін.). Мані вважав Христа псевдовчителем, а єдиним пророком і Божим посланцем — себе.

Богомили — християнська секта Середньовіччя. Богомили сповідували маніхейство (с. 24).

¹⁴ ...у травневій Четьї-Мінеї XII століття... — «Четьї-Мінеї» [«читання щомісячні»] — книги помісячних церковних читань, це збірники житій святих, укладені відповідно до днів вшанування церквою пам’яті кожного святого (с. 31).

^ ...Мефодія Патарського... — Мефодій Олімпійський (пом. 312 р.) — візантійський теолог і філософ (с. 35).

¹⁶Василія Великого... — Василій Кесарійський (бл. 330—379) — визначний церковний діяч, митрополит Кападокії, єпископ, екзарх понтійський. Йому належить широковідома формула: Бог недоступний для пізнання по суті, але повідомляє про себе в своїх діях (тобто наш розум не може наблизитися до Бога, а відтак він сам наближається до нашого розуму) (с. 35).

¹⁷...Григорія Богослова... — Григорій Назианзін (329(30)—390)

— візантійський письменник і церковний діяч, проповідник і апологет християнства (с. 35).

¹⁸...1.ана Злотоуста... — Іван Злотоуст (бл. 350—407) — константинопольський єпископ, візантійський письменник і церковний проповідник, автор близько тисячі проповідей. Прізвище Златоуст закріпилося за ним з VI століття. З цього ж часу його твори були перекладені латинською, коптською, вірменською, а нині — майже всіма європейськими мовами. «Златоусты» і «Зла-тоструи» Івана Злотоуста — збірники проповідей, поширені на території Київської Русі та на Балканах (с. 35).

¹⁹...1.ану Дамаскину... — Дамаскин Іван — візантійський філо-соф-теолог VIII століття (с. 36).

²⁰... Феодора Студита... — Феодор Читець — візантійський історик V—VI століть, автор «Тричастинної історії» — своєрідної енциклопедії раннього Середньовіччя (с. 38).