Мій бос — ідіот

Урахувати потрібно не тільки чотири визначальних риси характеру — не менш важливим є те, як вони зіставляються одна з одною. Вище я навів чотири основних комбінації, але це далеко не єдині можливі.

Червоно-жовтий начальник із більшою часткою зеленої, ніж синьої, поведінки діятиме певним чином. Червоно-жовтий начальник із переважанням синього над зеленим явно нагадуватиме попереднього, але це не зовсім така сама людина за типом своєї поведінки. Якби я описав усі психологічні профілі комбінаціями з трьох кольорів, нам би довелося суттєво збільшити обсяг праці. Чим більше чинників, тим важче бачити всі відтінки й нюанси.

Ваш начальник, мабуть, є однією зі згаданих вище комбінацій двох кольорів — у будь-якому разі, якщо ми віримо даним статистики. Оскільки чотири з п’ятьох людей є однією з цих сумішей, можна припустити, що в наданих характеристиках ви знайдете те, що вас цікавить.

Проте вам може стати цікаво, як це воно — з червоно-зеленими? Або із синьо-жовтими? У такому разі на нас, звісно, чекають інші виклики. Чисті червоно-зелені профілі, тобто такі випадки, коли людина має однакові частки червоного та зеленого кольорів, чомусь трапляються дуже зрідка. Синьо-жовта комбінація трапляється частіше. Ніхто не знає чому. Це просто поєднання аналітичності й натхнення — а це вимагає великої самосвідомості й внутрішнього чуття від власника такої комбінації.

Причина, чому я — попри те, що каже статистика — обговорюю ці чотири основних кольори окремо, така: я хочу чітко показати, що на практиці означає кожен із них. І який тип поведінки може бути їхнім наслідком. Я довіряю вам: тільки-но ви зустрінетеся з конкретною людиною, ви зможете самостійно скласти пазл докупи й розгадати модель її поведінки.

Я зустрічаю людей, які стверджують, що вимірювати й класифікувати поведінку конкретної людини неможливо. На їхню думку, цього й не варто робити, бо призведе до помилкових результатів, оскільки людська поведінка — занадто складна й т. ін. Звісно, можна натягти каптура по самий ніс — щоб нічогісінько навколо не бачити. Але, як я вже згадував раніше, ви також можете вдосконалити свою майстерність — бути чутливим й уважним до тонких сигналів з оточення.

Уявіть собі рецепт торта. Він складається з таких інгредієнтів: молоко, борошно, цукор, яйця та розпушувач. Залежно від того, скільки якого інгредієнта ви додасте, у вас вийде той чи інший торт. Однак, щоб зрозуміти, як змішувати інгредієнти для випічки, вам потрібно знати, що таке молоко і на що насправді і в яких пропорціях здатний розпушувач.

Більшість людей, яких ви зустрічаєте на своєму шляху, — за одним-двома відсвіжуваними винятками — навчилися посміхатися, кивати й дбати про те, щоб чемно показувати, як добре вони почуваються у вашій компанії. Це — частина соціальної адаптації. Людина пристосовується. Проте колір людини найлегше побачити тоді, коли людина впевнена, що ніхто на неї не звертає уваги. Спробуйте роздивитися людину в ситуації, що не вимагає від неї жодного пристосування до оточення.

Найкраща порада, яку я можу дати вам, — будьте завжди уважним і пильним, коли знайомитесь із новими людьми. Не витрачайте час на відсиджування зустрічей чи на тактовну присутність на вечірці. Часто люди фізично є десь на зустрічі з людьми, а думками перебувають геть в іншому місці. Не робіть так. Якщо ви вмієте бути товариським, знайдіть хвилинку, щоб справді послухати, про що говорять інші. Позбудьтеся думки, що ви можете натрапити на когось цікавого. Будьте по-справжньому присутніми, будьте там, де ви є в цю мить. Слухайте, обмірковуйте та спробуйте оцінити, який тип людини перед вами. Ви зможете багато чого навчитися, якщо розкладете свої «антени» та сховаєте свій смартфон.

Іноді я зустрічаю людей, які не збираються робити те, що я тільки-но запропонував. Вони відмовляються класифікувати людей за будь-якою системою й думають, що робити так — це припускатися помилки. Натомість вони вважають за краще покладатися на власну чуйку.

Ви також можете так чинити. Більшість із нас це робить. Людина покладається на власну інтуїцію — чуйку.

Ейнштейнове визначення божевілля

Утім, я вважаю, що в основному йдеться про зручність у тому розумінні, що більшості «зручно» не вчитися розпізнавати, як психологічно «функціонують» інші люди. Набуття таких знань вимагає докладання зусиль. У гіршому разі вам доведеться змінити й самих себе. Це справді означає багато роботи. Тому людина чіпляється за інше правило — покладатися на свою чуйку.

Проте чия це чуйка? Звичайно ж, своя, власна. Це означає, що ми припускаємося кардинальної помилки й приймаємо себе за вихідну точку. Це — аж ніяк не визначення соціальної компетентності.