Мій бос — ідіот

Однак уже досить швидко починають виникати проблеми. Всі роблять те, що їм подобається, і так, як їм це подобається, до того ж ніхто ні за що не несе повної відповідальності, бо начальник цього й не очікує. Ви робите тільки те, що вам найбільше подобається. У вас справді чудовий бос, який дозволяє вам самим обирати свій шлях. І він не має проблем із тим, що щоп’ятниці ви «працюєте» вдома.

Раптом цей начальник помічає, що все починає виходити в нього з-під контролю. Компанія стоїть на межі розвалу, як крихкий картковий будинок. Можливо, втручається вище керівництво й починає цікавитися, що це ваш колектив робить у робочий час. Начальник стає жорсткішим, змінює тон спілкування, починає вимагати дисципліни та якості. Він починає відстежувати виконання завдань, прискіпливо починає контролювати вашу роботу й вимагає від вас пришвидшити темп. Про «робочі» п’ятниці вдома ви можете забути, йти з роботи раніше, щоб забрати дітей із дитячого садка, вам більше теж не дозволяється. Раптом цей приємний хлопець перетворюється на деспота.

Що ж сталося?

Чи можна отримати другий шанс?

Спробуємо знову. Отже, у вас — нова начальниця. Вона розмовляє з усіма і постійно намагається вдатися в те, що всі роблять чи не роблять. Вона опитує всіх і робить нотатки з кожної зустрічі. Ви говорите про це під час перерв на каву, коли начальниця вас не чує. Ух, яка сурова — кого вона із себе вдає? Все якось дуже неприємно. Вона хоче знати, що в цій конторі не працює як слід. За виправлення таких речей вона береться без вагань. Просто хапається за справи міцною хваткою і майже щохвилини протягом тижня контролює весь робочий процес. Вона підлаштовує свої подальші дії та схему контролю до компетенцій і досвіду конкретного працівника, але уважно придивляється до роботи всіх працівників. Вона тримає все під контролем. Кожен раз, коли щось відхиляється від норми чи плану, організовує зустріч і планує подальші дії. Ледацюгам вона ставить ультиматум у перший же день.

Коли під час зустрічі ви обережно запитуєте, чи вона нікому з вас не довіряє, вона відповідає чітко «ні». Вона також додає, що ставиться до своєї роботи вкрай серйозно. Після зустрічі позаочі ви починаєте між собою називати її різними слівцями, які я не хочу тут вживати. Тепер у всіх — стрес, і всі дивуються, чи їй взагалі байдуже на почуття своїх працівників.

Через кілька місяців, як би це смішно не звучало, компанія починає працювати краще. Ви визнаєте, що речі, які вас дратували раніше, такі як відсутність правильних процедур або погана внутрішня комунікація, були виправлені й змінені — раптом усе почало працювати.

Тоді сувора начальниця запрошує вас усіх на вишукане частування, адже ви так наполегливо працювали й допомогли їй підняти всю компанію. За обідом вона каже, що дуже цінує вашу відданість роботі. Вона навіть зізнається, що іноді була занадто вимогливою, але дуже пишається всіма вами.

Після цього вона трохи послаблює свої вимоги, бо тепер компанія працює набагато краще. Всі дотримуються процедур, про які ви разом домовилися. Вона робить один крок назад. Її дії можна назвати пристосуванням керівництва й керування до конкретної ситуації.

Повірте мені, ви будете вважати свою нову начальницю героїнею. Ви відчуєте, що працювати під керівництвом такого професіоналу — це привілей. Ви її поважаєте, і тому вона вам також подобатиметься.

Як бути з ледацюгами?

Висновок очевидний: на початку варто впровадити дуже суворі правила, які поступово можна буде послаблювати.

Робити все у зворотному порядку — погана ідея, не спрацює. Люди просто спантеличаться, бо так відбувається за законами психології — завжди. Ви просто маєте із цим погодитися — так усе працює.

Щодо боротьби з ледацюгами, то тут потрібно бути надзвичайно послідовними. Протягом деякого часу ви вимушені набридати людям. Але з часом це пройде. Таким чином ви контролюватимете людей, які, можливо, чудово знають, що їм робити, але їм створили аж занадто комфортні умови.

Розділ 19. Як можна зчитати кольори своїх підлеглих

Дозвольте мені вгадати: ви читали цю книжку із самого початку? Тоді ви вже дізналися, про що йдеться, коли я кажу про червоних, жовтих, зелених і синіх. А може, якимось чином ви навіть за якоїсь нагоди натрапили на книжку «В оточенні ідіотів»? Вона також може бути своєрідним дороговказом для вас як для керівника.

Утім, я все ж хочу поговорити ще про те, як ви можете швидко та досить точно розпізнати різні типи поведінки, пов’язані з кожним кольором.

Візьмімо такий приклад. Скажімо, у вас є працівник, який повинен прозвітуватися про хід роботи над останнім проєктом. У вас є відчуття, що новини будуть не тільки позитивними, але ви вирішуєте дати керівнику проєкту можливість представити своє бачення ситуації.

Червоний звіт Сари