Мій бос — ідіот

Як я вже згадував раніше, якщо ми не можемо пояснити собі, навіщо ми щось робимо, як ми можемо пояснити це іншій людині? Якщо ви не знаєте, навіщо встаєте щоранку з ліжка, то чому хтось інший мусить це знати?

Я знаю, що є й інші приклади, але почнемо з команди з продажу. Якщо вони не можуть пояснити клієнту, навіщо вони потрібні, то кожен із нас може спокійно собі замовити товари в інтернеті. Навіщо нині спілкуватися з продавцем? Людина робитиме це тільки тоді, коли продавець пропонує нам щось більше ніж просто інформацію про ціну товару.

Те саме стосується начальників у будь-якій компанії. Дуже корисно сісти разом і визначити: «Що саме ми можемо надати? Хороший приклад? Ми будемо професіоналами своєї справи? Будемо хорошими слухачами? Можливо, ми повинні за щось боротися?»

Незалежно від відповіді корисно написати кілька рядків на аркуші паперу. Ось приклад з однієї компанії, з якою я мав задоволення спів­працювати:

Як начальник і керівник я показуватиму приклад відданої та відповідальної роботи задля того, щоб надихати моїх працівників, дбати про їхнє зростання, щоб вони успішно досягали своїх цілей. Я хочу, щоб мене сприймали як зрозумілого, надійного та професійного керівника.

Саме таке формулювання було створено під час кількох зустрічей із керівниками, упродовж яких ми, звичайно ж, обговорювали й інші речі. Нашою метою було подолати очевидні недоліки та негативну атмосферу, що склалася в компанії. Начальники не сприймалися як взірець роботи, а за словами працівників, вони не брали на себе відповідальність повною мірою. Бракувало натхнення, і комунікація з боку керівництва сприймалася як нечітка й розпливчаста. Ми весь час поверталися до питання: як ми можемо вмотивувати наших працівників на те, щоб вони почали нас слухати? Чому ми взагалі потрібні?

У вас є свій особистий mission statement? Вам необов’язково так формально його фіксувати на папері, але якщо ви не знаєте, чому ви — на вашій посаді, то як про це мають знати ваші працівники? Звідки вони знають, чого від вас очікувати, адже навіть ви про це гадки не маєте?

Подумайте, що ви хочете показати як начальник. Напишіть на аркуші паперу, кому ви хочете це показати, й спробуйте описати кількома словами, як би ви хотіли, щоб про вас говорили.

Уявіть, що одного вечора ви приходите в ресторан із сім’єю. За іншим столом у залі ресторану сидить ваша колега зі своєю родиною. Вона не бачить вас, але коли ви проходите повз її стола, то чуєте, як вона каже: «Мій начальник, він такий…»

Що ви хочете, щоб вона сказала далі?

«Мій начальник, він такий талановитий, компетентний, захоплений, орієнтований на розвиток, окриляє, відданий, позитивний, хороший слухач, ретельний, далекоглядний» — що ще?

Має бути щось, що ви точно хочете про себе почути. Це може стати частиною вашого mission statement.

Ви повинні це для себе прояснити. Якщо ви не хочете, щоб вас сприймали як поганого, некомпетентного чи непотрібного начальника, ви повинні вміти пояснити своє рішення стати керівником. Починати саме із себе — це завжди хороша ідея. Найгірше, звісно, це коли ви усвідомлюєте, що не приносите ніякої користі. У такому разі слід одразу взятися за голову й подумати, що вам далі робити зі своєю керівною посадою.

Цікаво, що якщо ви зробите те, що я вам раджу, у вашому оточенні на роботі буде набагато менше ледачих людей. Це я вам щиросердно обіцяю.

«Мене люблять» чи «мене поважають»?

Отже, річ у тім, щоб ви пам’ятали, чому обрали цей кар’єрний шлях, особливо якщо все ускладнюється і вимоги тільки зростають. Такого рішення не слід ухвалювати, не приділивши роздумам попередньо хоча б один вечір, можливо, навіть зі своєю другою половинкою чи наставником — людиною, якій ви довіряєте. Я не хочу вас налякати, але це — хороша порада. З’ясуйте, що мотивувало вас обійняти посаду начальника.

Дуже багатьох начальників (на мою особисту думку — аж занадто багатьох) спонукало бажання сподобатися. Навіть коли їх підвищують до керівника групи, у якій вони раніше самі працювали. Ну хто не хоче, щоб його любили? Якщо в начальників запитати, чого б їм більше хотілося — подобатися чи не подобатися своїм працівникам, більшість відповідає: «подобатися». Ця відповідь — очевидна, якщо людина стоїть перед таким вибором.